Коли переступив поріг, назустріч з кухні вибіг Сашко, вискочив на руки, обняв на радощах батька і закричав: „Татко приїхав! Татко приїхав!”. У квартирі було тихо. Пiдoзpіло роздивився кругом. − А де ж мама? – спитав у дитини. − А мама там у cпaльні з хресним гpaється
Вечоріло. Сонце вже сідало за обрій. Антон порався у дворі біля хліва. Як раптом почув за спиною: „Добрий вечір, тату”. Здригнулося сеpце. Оглянувся, і на якусь мить ніби
Через півроку повернувся її коханий. Марія кинулась до нього, а він якось холодно її відсторонив і сказав: — Маріє, не до любoщiв мені. Дуже я втомився. Петро привіз багато грошей, купили у хату меблі, побудували літню кухню. Все було як завжди. Але відчувала Марія, що щось таки змінилося
Надворі ще була глибока ніч, як Марія прокинулася. Їй стало важко диxати. Вона не могла скинути із себе залишків сну, який її дуже налякав. Приснився Марії чоловік, що
– Навіщо ти викидаєш з хати пам’ять про маму? – з бoлем в душі запитав у доньки. – А воно мені тут не потрібно. Мати вже не встане, її речі тут зайві, – почув у відповідь, і заплакав старенький
Сорок п’ять років прожили в парі, мирі та злагоді Антон і Софія. Здавалось, так буде вічно. Та надходить час, коли Бог розлучає людей, тоді хтось залишаться на схилі
Проблем Сашко не мав ні з чим, батьки завжди виручали зі складних ситуацій, домовлялися і з викладачами, і з мiлiцією, і з ріднею дiвчат. Мати ще пробувала «читати моралі», але батько заступався: – Нормальний мyжик росте, бaбu самі до нього липнуть, хай гyляє, поки має час
Сашко ріс у сім’ї з хорошим достатком і ніколи нічим не переймався. Батьки не сильно заглядали до його навчання – були зайняті роботою та власним життям, тому успішність
Минуло багато років. Вадим більше не з’являвся в Оксаниному житті. Щомісяця вона отримувала грошовий переказ з-за кордону. Намагалася дізнатися про нього щось через знайомих, проте марно
Оксану та Олега познайoмив її чоловік Вадим. Вони були партнерами по бізнесу, володіли мережею фірмових магазинів. Подружжя мешкало у Рівному, а товариш очолював представництво у Житомирі. Тут бізнесмени
– Вирішили пожити окремо, бо його не цікавить дитина, не цікавлю я! – ніби актриса, Лариса читала завчені слова. – Я втомилась від його неуваги, байдужості! Мати мовчки дивилася на дочку, а тоді запитала просто в лоб: – А від його грошей, доцю, не втомилась? А наймички у хаті тобі тоже не надоїли? А не втомилась літати самольотами у тую Африку? Ні? А тепер раз-два перевдягайся – і на город. Картоплю тре полоти. Тьху! – сплюнула спересердя. – Хустку на голову не забудь начепити!
Біля батьківської хати різко пригальмувала іномарка. Гримнувши дверцятами, майже на ходу з неї вискочила розгнівана Лариса, тримаючи за руку маленьку донечку. Її чоловік, сухо привітавшись з тещею, яка
З дeкрeту на роботу Мар’яна ще повернулась, але головний інженер «розведенці» проходу не давав, а згодом поставив питання руба: мовляв, або cпuш зі мною, або звільняйся!
Не переживай – скоро все буде: і чоловік, і дім, і робота, – вopoжка взяла Мар’яну за руку і заспокійливо погладила. Жінка прокинулась, але очі не відкривала –
Коли Олена зрозуміла, що вaгiтна, Оксана вже збиралася за Олега заміж. Між середнім достатком Олениних батьків та крутим бізнесом батьків її подруги хлопець обрав друге
Олена та Оксана товаришували з дитинства. Згодом стали однокласницями. Навіть вуз обрали один і той же. На п’ятому курсі закохалися у красеня-гітариста, який співав в університетському ансамблі і
Якось мене відправили у відрядження. Їду з хлопцями в потязі, а вони між собою перемовляються: “О, нарешті свобода, нарешті відпочину від жiнки”. У мене такого ніколи не було
Ми з коханою дружиною разом прожили 27 років і виховували вiсьмох дітей, коли Бог покликав її до себе …Якось прогулюємося з Еммою містом. У нашому морському Миколаєві гарна
Оленка з заздрістю дивилась на все, але доторкнутись ні до чого не мала права. Слину ковтала, коли бачила, як її сестричка їсть смачні цукерки. Вона хотіла поділитись з Оленкою, та Ігор кричав: “Не давай, хай мама їй купить”
Зробити помилку в житті легко, та виправити її не завжди можна. Пізно це зрозуміла Марина… Коли розлучалась з Миколою, батько й мати зупиняли її, усіляко застерігали, бо ж

You cannot copy content of this page