nat
Минулого літа я відпочивала в санаторії на мальовничих схилах Карпат, де свіже гірське повітря наче змиває всі турботи. Там я познайомилася з Оксаною – тихою, лагідною жінкою років
Вже кілька місяців поспіль у скромному офісі, де працювала Віта, жваво перешіптувалися про її розставання з чоловіком. Кожного ранку вона тихенько благала долю про якусь несподіванку: хай би
Я віддала йому свої найкращі роки… Цілих півтора! Схлипувала від щастя на плечі своєї подруги Олена. — Господи, нарешті ми розлучилися! Більше ніколи-ніколи ніяких заміж у моєму житті!
Іван зі школи за мною бігав, така собі тінь, яка йде за тобою і чекає, коли ти вийдеш за ворота гратися. Він інколи не бігав, мов вітер, бо
Цю історію ця поважна пані розказала мені, як на духу. Таке часто буває в потязі, коли віриш, що ніколи більше цю людину не побачиш, наче відстань забере цю
Може, хтось би інший зрозумів все з першого разу, але, як то зараз кажуть, доля мені ще раз і ще раз показувала, хто є мої близькі, а я
«Якщо для тебе це так складно зробити мені таку дрібницю, то я більше ні з чим не буду до тебе звертатися», – сваха надула губи, які й так
«Ти варта кращого», – чули таке колись про себе? Певно, стенали плечима і хмикали, бо яке вже краще? І це стосується чи роботи, чи кавалера, чи ставлення. Я
Раніше я про це й не задумувалася, бо й так було повно думок в голові, але зараз донька моя вчиться і я маю багато вільного часу. Все почалося
Мама знову зателефонувала з одним і тим же. Я їй сто разів кажу, що не можу розірватися, бо маю кого доглядати, а вона й далі за своє: –