Головна

nat

Зустріла стару знайому, така, знаєте, щаслива бабуся з двома онуками, в якої сіпається око.
Історії з життя 0
– А в тебе ще нема онуків? О, ти не уявляєш, від чого ти відмовляєшся, бо діти – то щастя! І вона далі почала розказувати, яке то щастя
Я своє життя влаштувала сама і добре влаштувала. Хай мені скажуть, що я бігала за багатими чоловіками, то я вам скажу лиш одне: «Не заздріть!». Вам не вдалося нікого багатого собі заполучити, то і видумуєте всілякі різні байки про любов і про «солдата, який хоче стати генералом».
Історії з життя 0
А мені вдалося все провернути так, що я була й вільна і в розкоші купалася, бо від правильного чоловіка привела дитину. І всім було добре, адже я не
Я не мислила свого життя поза своїм селом, знала, що прийду з навчання і буду працювати у швейній, далі вийду заміж і мої діти будуть жити в нашому селі, будуть ходити в нашу сільську школу, може побудуються біля мене і будуть тішити мене онуками. Все. Це був максимум моєї картини світу.
Історії з життя 0
Все з того плану й здійснилося – я вийшла заміж в своє село і пішла в невістки. І ось тут пішов збій в програмі для всіх нас. Справа
Моя робота теперішня пов’язана з людським нехлюйством. Я з чоловіком прибираю в багатоповерхівці, я мию сходову, а він навколо будинку прибирає. Чи варто казати, як я ставлюся до недопалків в квітнику і собачого посліду на доріжках. Таке враження, що люди перестали мати встид
Історії з життя 0
В такій роботі найбільше й зневірюєшся в людях, особливо, коли вони ходять по щойно помитому, навіть, не витерши ноги об килимок. Не з доброго життя я пішла прибирати,
Кума мені на пенсії знайшла роботу і я так вам скажу, що я давно про таку мріяла – доглядати багатий будинок. Власники виїхали, але залишилися квіти, собака і хата хоче аби її провітрювали, мили, та й в жилу хату ніхто не залізе. Самі господарі не знали коли приїдуть, а здавати комусь чужому не хотіли.
Історії з життя 0
– Василино, то мій Костя з бригадою ту хату будували, тому газда й попросив його знайти якусь порядну людину аби її доглядала. А ти вічно на свого Степана
Я до пенсії не могла дотягнути, так мені донька з зятем давали жити, і ще й між собою сварилися, хоч на всьому готовому сидять, бо я й прибрала, я й наварила, я й на стіл поставила і то є причини для непорозумінь!
Історії з життя 0
Я людина дуже неконфліктна, я краще змовчу, а ще краще не буду підливати олію в вогонь. Знаєте, як то буває, що розумієш, що рідні поперечилися і хтось таки
Моя мама, як то буває в жінок, які не знайшли щастя в першому шлюбі, за другий вже трималася так міцно, що не пожаліла мене й відправила до бабусі з дідусем, лиш би її новий чоловік був з нею.
Історії з життя 0
Мені тоді було шість і вона не планувала мене забирати в місто в школу. – В селі є школа, не думаю, що є якась різниця, – казала вона
Живемо ми з чоловіком добре, але якби не родина та друзі, то жили б ще краще. А вся справа от в чому.
Історії з життя 0
Вже дуже люблять люди лізти в душу людині і деякі заходить з невинного питання: – А де твій чоловік працює і скільки він заробляє? Я на таке запитання
Донька моя вийшла заміж за такого ж безхарактерного чоловіка, як і її батько. Як таке може бути, коли вона його й не знала, а чоловіка собі вибрала ну просто вилитого!
Історії з життя 0
Мій Назар теж такий був – тихий і несміливий, все маму слухав. То нащо мені такого було? Я й без нього проживу, а він хай мамі за спідницю
До п’ятнадцяти років я жила поруч з бабусею, ми жили – я, тато і мама, тому добре знаю, як вона ставилася до тата. Вона його не називала інакше, як «приймаку». Він для неї не був Богданом, а лише «чуєш» і «приймаку». Тато мав такий характер спокійний і він ніяк свого ставлення до тещі не показував, але було видно, що йому таке відношення не подобається.
Історії з життя 0
Тому він почав їздити на заробітки і поки ми жили у бабусі, то паралельно зводили власну хату. Але бабця й тут мала з чого жартувати, бо завжди вказувала,

You cannot copy content of this page