Минуло десять років нашого шлюбу, і мені телефонує Ліда: просить зустрітися
Моя подруга завжди вміла привертати увагу і справляла враження на оточення, відколи я її знала. Впродовж десяти років я була свідком її яскравих подій, які викликали у мене
Я сиджу за столом, їм смажену картоплю, запиваю теплим молоком і, гучно шморгаючи носом, розповідаю мамі, як класно було на гірці
– Мамо! Ну, мамо, можна мені з дівчатками на гірку? – Яку ще гірку? У тебе ж горло! – Мамо! Я одягну штани з начосом! Штани з начосом
Я здивувалася, що в цього Михайла є така маленька донька, але нічого не сказала і пішла за нею
– Бабо Ганно, розкажи казку, – підійшов до мене мій трирічний онук, Сашко, тримаючи в рученятах нову книжку з яскравими малюнками, яку нещодавно купила його мама, наша донька
Коли Тарас дізнався, що його мама знову збирається до них на всю зиму, він довго думав, як про це сказати дружині
Коли Тарас дізнався, що його мама знову збирається до них на всю зиму, він довго думав, як про це сказати дружині. Сам він не в захваті, але Оленка
Вона пішла, а я наче застила. Адже картина вимальовувалася тепер геть інша – моя мама була проти того аби я виходила заміж
Як діяти, коли людина робить тобі добро, допомагає дуже суттєво, але при тому все обертається геть не так, як би мало бути? А, коли ця людина – мама,
– У якому відрядженні? – здивовано глянула Олена Петрівна на доньку. – Чи я щось не знаю? Мені вже час хвилюватися?
Олена Петрівна, вивантаживши з таксі п’ять важких сумок, нерішуче тупцяла біля під’їзду. Двері були зачинені. Вона розгублено озиралася довкола, не знаючи, що робити. «Ото придумала!» – лаяла себе
Сашко ще сподівався побачити Вероніку, але згодом дізнався – вона вже з іншим
Вечір був тихий. Ліхтарі на вулиці світити не поспішали, а вітер грався з опалим листям, наче намагався щось сказати. Сашко йшов сам, заглиблений у думки, які не давали
Ніхто з них не знав, що господиня крамнички в кожен пакетик, разом із прянощами, додала
Крамничка прянощів розпочинала роботу після обіду. Господиня відчиняла важкі двері великим ключем, розчиняла віконниці й заходила до приміщення, де змішувалися пахощі куркуми, бадьяну, мускатного горіха, розмарину… Вона підходила
Мене виховувала бабуся
Ви колись стикалися з тим, що робили щось від душі, щиро і не розуміли, чому це не правильно? Ось є такий стереотип, що дівчина не має виявляти інтерес
– Не вибачайся, люба, – тихо відповіла старенька, беручи з дитячих рук чашку з відваром. – Те, що від душі дається, завжди смачніше за найвишуканіші страви
Вона увійшла до села з останніми променями заходу сонця, що на мить освітили її згорблену постать. Одягнена в старе лахміття, сива старенька повільно ступала широкою вулицею, мружучи очі,

You cannot copy content of this page