– Іване, – казала бабуся моєму батькові, – Хоч то й не твоє мало бути, але Бог по-інакшому вчинив: приходь до дому газдувати. Хоч газда з тебе й не дуже, бо дивлюся, що на вашій оборі не так як має бути, але коло мене ти швидко згадаєш, як треба все робити з порядком та толком
Мій тато рахувався в родині за таку собі «погану кістку», бо пішов свататися до моєї мами, яка дуже бідно жила. Буває таке, що багатий лише багатіє, а бідний,
Багато тут читаю, які то чоловіки корисливі та невдячні і сама дуже хочу аби мій брат був таким, а не ранимим, яким він є, з доброю душею і співчуттям та вірою в краще в людині
Ми росли хоч з різницею у віці, але дуже дружно, бо біда вчить триматися один за одного. Мама вічно була на заробітках, а тато не вилазив з генделиків.
Головне в житті моєї невістки – це гроші. Вона їх заробляє. Діти в неї на останньому плані. Вона не дбає ні про здоров’я дітей, ні про їх розвиток. Головне для неї – достаток
Зараз всі кругом говорять про стосунки свекрухи та невістки. А знаєте? Я не люблю свою невістку. Так, прожили вони з моїм сином двадцять років, двоє дітей. Але як
Він тепер удівець! Яке гірке слово. Ніколи не думав, що його торкнеться, буде про нього сказано
Після поминального обіду з кафе Василь вирушив додому пішки. Син пропонував поїхати разом машиною, але він відмовився. – Пройдусь. Мені потрібно побути трохи на свіжому повітрі, прийти до
– Донька не моя, – так почав свою промову відповідач, в одному із судових засідань.
Настільки часом сліпі бувають чоловіки, коли вони “втрачають голову” і не помічають очевидного. Жили в одному невеликому містечку троє, дві дівчини Оля та Леся і хлопець Віталій, навчалися
Лиш на Стрітення сонечко присвітило та зачало з даху капати – я вся стрепенулася, я вже би хотіла коло городу ходити та щось садити, чути той запах землі, чути як осміліле птаство починає на всі лади виспівувати, як вітерець обдуває тебе то теплим, то холодним
Хоч завжди пропускаю той момент, коли вчора було голо та сіро, а вже нині все буяє зеленим, зацвітає верба і несе свої пахощі по полях. Я люблю ранню
Я одразу сказала чоловікові: – Побачу тебе сьогодні на порозі з квітами, то будеш їх їсти на сніданок, обід і вечерю.
Бо у мене мало клопоту, то ще ці свята мені мають додати. Шановні, мені цілком вистачає всіх Різдвяних і Великодніх. Більше не треба, дякую! Ні, придумали мені моду
Я уклала з Богом угоду і не дотрималася її, а тепер пожинаю плоди
Ми з чоловіком одружені п’ятнадцять років, але дітей нам Бог так і не дав, тому стосуки у мене з Ним не дуже приємні, як ви розумієте. Я з
Я їхала з цього забитого села з думкою, що ніколи в світі ніяка сила не заставить мене вернутися. Причин на те було декілька
Найперше, Михайлова дружина. Звучить так, ніби то вже поважна матрона, а не старша за мене на рік Маринка з Березової вулиці, яка додумалася сказати Михайловій матері, що вона
У нашому відділенні лежить старенька жінка, їй вже під вісімдесят, але вона все одно хоче діждатися того дня, коли донька прийде і пробачить її
Страшно подумати, що може витерпіти материнська любов. У нашому відділенні лежить старенька жінка, їй вже під вісімдесят, але вона все одно хоче діждатися того дня, коли донька прийде

You cannot copy content of this page