— А я Вас уже й не чекав. Тільки вірив і сподівався! Мене звати Роман. Пробачте, мабуть, незручна ситуація. Навіть пригостити Вас нічим не можу, нікуди запросити
У моєї знайомої, назвемо її Олена, є близька приятелька, яку ми назвемо Марина. Якось Марина вийшла викинути сміття до контейнерів. Біля них вона помітила безхатька. Жінка просто залишила
Софія ніколи не знімала рукавичок. Навіть коли липнева спека розм’якшувала асфальт і люди ховалися в тіні, вона ховала руки в тонкому шовку чи шкірі й тримала їх у кишенях. У рекламному агентстві до цього давно звикли — списували на творчу примху, на «фірмовий стиль».
Софія ніколи не знімала рукавичок. Навіть коли липнева спека розм’якшувала асфальт і люди ховалися в тіні, вона ховала руки в тонкому шовку чи шкірі й тримала їх у
Коли ми зʼїжджалися, я думала, що це знак. Знак того, що нарешті ми подолали всі наші минулі непорозуміння
Коли ми зʼїжджалися, я думала, що це знак. Знак того, що нарешті ми подолали всі наші минулі непорозуміння, усі ті незручні моменти та болісні діалоги, які час від
Усе почалося вісім років тому, коли молодший син маминої сестри, Оксани, вирішив одружитися
Це історія про те, як іноді доводиться ставати “поганою” людиною, щоб захистити найріднішу. Мене звати Лілія, мені 46, і ось уже 21 рік, як я живу в Києві.
Як такого зятя не полюбити з першої ж хвилини? Сказав, що олів’є у мами краще, голубці він не їсть, риба надто солена.
Як такого зятя не полюбити з першої ж хвилини? Сказав, що олів’є у мами краще, голубці він не їсть, риба надто солена. Від вражень я не могла заснути,
Петро лише хмикнув, окинувши поглядом її власний домашній одяг — запраний, але зручний літній халат. “Дивиться на мене, а сама…”
Сонце вже давно перевалило за зеніт, але його лагідне світло все ще заливало дерев’яну терасу, де Олена саме закінчувала готувати обід. Годинник настінний, з веселим малюнком соняшника, показував
– Ти подивися, що твій пес творить! Він мені всі грядки витоптав! – кричала Лариса через паркан.
— Знову верещить, – пробурмотів Матвій, коли з сусіднього двору долинув різкий, дзвінкий голос. — Зараз і сюди прийде, що їй там вже кури наробили? Матвій жив сам,
Я діставала з шафи його ідеально випрасувані сорочки, джинси, шкарпетки. Усе, що я роками прала, прасувала і складала.
Дзвінок був різким, нетерплячим. Я кинулася відчинила двері. На порозі стояла модель. Струнка, у червоній сукні, волосся – водоспад міді. Макіяж – мистецтво. Вона усміхнулася сліпучою посмішкою, я
Коли прийшла дружина, Сергій усміхнувся, повеселів, тільки от нічого вона йому не принесла, крім апельсинів. – «Інно, а може, принесеш чогось поїсти…»
Кажуть, що чоловіки шукають жінку, яка буде схожа на їхню матір. Так це чи ні, але як побачив Сергій Інну, то одразу звернув увагу, що очі у неї
Тоді я побачила щось червоне на шафі. Стала на стільчик, дістала стару папку. Документи Віталія. Я відкрила її і заклякла
Холодний, вологий дотик до обличчя. Я здригнулася, наче від уколу, і спробувала заритися глибше в подушку, але це було марно. Мурчик. Він наполегливий, коли справа стосується сніданку. Його

You cannot copy content of this page