До Ірини йти не хотілося, але вже не зручно відмовляти. Але я в піжамі, це важко не помітити
Діти були моїм сенсом життя без перебільшення. Спочатку стосунки з чоловіком були романтичними, я любила його, як і він мене. Але я не думала, що після весілля на
Розповідь тітки була тим і цікавою, що я знала правдиву версію подій, саме тому я слухала так уважно
Розповідь тітки була тим і цікавою, що я знала правдиву версію подій, саме тому я слухала так уважно. Бо справді, така версія дуже цікава, коли ти сам знаєш
Невже він справді думає, що чистота в нашому домі – це якесь диво, а не результат моїх щоденних зусиль
Тихий ранок у міській квартирі. Лише легкий шурхіт щітки, якою я обережно змахувала пил із книжкових полиць, поки Олексій ще спав. Промені вранішнього сонця пробивалися крізь щілини у
Від почутого у мене спалахнули щоки, я й не думала, що все так, як виявляється. Як тепер в очі діверу дивитися після того, що я дізналася
Від почутого у мене спалахнули щоки, я й не думала, що все так, як виявляється. Як тепер в очі діверу дивитися після того, що я дізналася? Але чи
– Давай не будемо бабусі нічого казати, – просив він мене, – і не будемо сваритися
Я рота не встигла розкрити, як повз мене вже пронесли стареньку, метушилися в кімнаті, де б її поставити, щоб було зручно і ще й претензії мені висловили: –
– Таню, ти була йому доброю дружиною, але подивися сама, куди це все тебе приведе?
«Я хочу тобі добра, як-не-як, ти була доброю дружиною для мого сина», – почала свекруха, а далі почалися метаморфози, бо з приємної жінки, яку я знала, вона перетворилася
– Мамо, ми живемо неправильно!
– Мамо, ми живемо неправильно! – От і Сашко зі школи повернувся! Ми з Олексійком тебе вже зачекалися! – лагідний голос мами, радісне сопіння трирічного братика, аромат маминих
– Мамо, чого ти мовчиш? Ми твоя родина, а не цей чоловік, я його взагалі вперше бачу! Та й що ти собі надумала
– Мамо, чого ти мовчиш? Ми твоя родина, а не цей чоловік, я його взагалі вперше бачу! Та й що ти собі надумала ти ж уже не молода!
Свекруха й не дала мені слово сказати, для неї вже було звичним приїжджати до нас і «вправляти синові совість»
Свекруха й не дала мені слово сказати, для неї вже було звичним приїжджати до нас і «вправляти синові совість», як вона це називала. Я була їй за це
Дивлюся на дівчинку й сама мимоволі починаю усміхатися, долучаючись до її гри
На зупинці, окрім мене, стояла мама з восьмирічною дівчинкою. Холодний пронизливий вітер, похмурий день, усе сіре й непривабливе. У мене в одному вусі навушник, мама дівчинки занурилася в

You cannot copy content of this page