fbpx

Так я ж на гостину приїхала, чи як, – дивиться на мене невістка, – Яка кухня? Які тарілки, мамо. От ви до мене приїхали б, я б вас не пустила б до приготування частування. Тепер поясніть, чому я повинна те робити?

Дві сусідки, давні подруги, сиділи ввечері на лавці біля хвіртки і ділилися своїми новинами та турботами перед Великоднем.

— Так, навесні завжди багато турбот, і город після зими привести в порядок, і будинок прибрати, а до Великодня я завжди генеральне прибирання в Чистий четвер влаштовую. Син приїжджає з невісткою, вони майже все і роблять перед святом, а мені залишають лише паски спекти та яйця пофарбувати. Розуміють, що у моєму віці вже особливо не повернешся.

— Дякувати Богові. А в мене інша картина. Невістка тільки ось недавно почала знову зі мною розмовляти, після того, як я попросила її допомогти з приготуванням. Сіла біля ґанку, нічого не чує і не бачить, а коли вечеря приспіла, сіла за стіл, наче принцеса. Запитую: «Ліно, а де ж салат наш?» А вона мені у відповідь:

—  Я на чужій кухні нічого робити не збираюся. Приїдете до нас – все накрию сама, а на вашій принципово не готуватиму!

Я її намагалася якось урезонити, кажу, це ж ти не мені, а чоловікові своєму мала хоч щось на стіл подати, а Олена схопилась і у двері. Син почув нашу розмову і прийшов у кімнату. Попросив не роздмухувати з нічого сцен і сказав, що сам мені допоможе. І таки сам той салат кришив, доки Олена у кімнаті відсиджувалась.

— А ось перед Великоднем, – продовжує сусідка, – новиною син мене потішив. Говорить, що він татом стане, а я бабусею. І додає, між іншим, що привозитимуть нам онука бавити, бо Олена з роботи піти не може. Вона керівний відділу і проект у них зараз дуже великий на три роки. Тож, ледь не на роботі онук з’явиться.

— А з якої такої радості, – питаю у сина, – я маю дитя бавити? Мені не захотіли допомогти навіть ложки до столу покласти, а я побіжу догоджати аж капці погублю? Який привіт, синку, така і відповідь. Ласкаво прошу на свята і інколи на гостину, але не більше. Тепер ось невісточка на днях подзвонила. Вибачається, запитує. чим може допомогти. А я поки відмовчуюсь. Розумію ж до чого те все. От тільки не готова я бавити онука. Надто велика у мене у душі неприязнь після того випадку. Так і скажу. Хай самі розбираються.

Головне зображення – pexels.

You cannot copy content of this page