Там теж мої онуки, – чую від свекрухи і сідаю на стілець від несподіванки, – Ти що, пропонуєш мені відмовитись від них, чи як? Та й Люда жінка не погана, а з ким жити і як мій син виршить, то не моя справа. Ви обидві у мене хороші, аби він був щасливим.
Я терпіти не могла це відчуття, коли після пробудження раптом усвідомлюєш, що чоловіка поруч немає. І що він не прийде сьогодні. Від щирої образи і заснути сил не маю потім. Так і кручусь із боку в бік аж до ранку.
Відносини в сім’ї зіпсувалися давно, але зараз все стало зовсім погано: очевидно, що чоловік має іншу жінку.
На очі навернулися сльози. Щоб відволіктися, підвелася і пішла на кухню, випити чаю. Це вже ставало звичним. Тільки так я могла заспокоїтись, щоб з ранку впоратися з усіма справами: наприклад, відвести у садок дітей. Після таких ночей важко було зібратися.
Діти спали у своїх ліжках. Я поправила їм ковдри і зупинилася біля дверей, дивлячись на милі обличчя. Подумала, що це все, що в мене залишилося.
Чоловіку не потрібна ні я, ні дочки. Його хвилюють тільки його нові стосунки, він цілком у них поринув, забувши про те, що має сім’ю.
Налила собі чай у чашку і сиділа на кухні, думаючи, що треба ухвалити важливе рішення. Так більше жити не можна. Зберегти сім’ю, звісно, хочеться, але бути на других ролях я категорично не погоджуюся.
До ранку ще вдалося трохи поспати. Після того, як відвела дочок у садок, зайнялася домашніми справами. Трохи згодом зателефонувала мама чоловіка. У розмові з нею я не змогла втриматися від скарги на чоловіка.
Свекруха здивувалась, обурилась, але це звучало дуже фальшиво. Я відразу здогадалася, що ця жінка щось не домовляє.
Але свекруха спробувала переконати мене в тому, що нічого не знає про пригоди свого сина. Це було неприємно, тож я поспішила завершити розмову.
Того дня до мене на кілька хвилин забігла подруга. Юля весела щебетуха і з порогу розповіла безліч новин, але й тут я вловила щось не те. Дивлячись подрузі прямо в очі запитала:
– Що ти знаєш про мого чоловіка?
Подруга зітхнула. Вона зам’ялася, не наважуючись сказати те, що хоче, але через хвилину все ж таки поділилася правдою.
– Я дуже не хотіла тебе засмучувати, адже знаю, як тобі нелегко. Але я почала зустрічати твою рідню біля будинку, де мешкають мої мама з татом. І чоловік із ними. Вони всі разом ішли. Я з того під’їзду, до якого вони заходили, знаю одну бабусю. Зайшла до неї і спробувала щось довідатися. Вона балакуча жінка, так що відразу мені все розповіла. Твій чоловік регулярно навідується до однієї жінки, постійно приходить. Це жінка трохи старша, кілька років тому втратила чоловіка. У неї двоє дітей. Вік приблизно як у ваших дівчаток. Має вона ще й двійко діток маленьких. Ніби як тато – твій чоловік. Свекри твої туди ходять постійно. Свекруха з малими гуляє, нещодавно охрестили гучно. Ти пробач, але я справді не знала, як таке в голос можна вимовити.
Найприкріше мені у цій ситуації реакція свекрухи. Може я наївна, але ми з нею мали гарні і дружні відносини. Коли ж я сказала, що знаю все і запитала, чому вона зі мною так вчинила, та заявила, що і там у неї онуки і любить вона їх так само, як і моїх донечок. Мовляв, її не стосується особисте життя сина і то його справи. Вона бабуся і тільки, а невістки ми в неї обоє дуже хороші.
Про чоловіка то таке, все ясно. А от вчинок свекрухи, її мовчання. її позицію я собі пояснити ну ніяк не можу.
Скажіть, якби ваш син так себе поводив, ви б те ж обрали таку позицію? Дозволили б йому таке, чи стали б на захист законної дружини?
03,06,2023
Головна картинка ілюстративна.
