Тато мій усе своє життя будував дім для нашої великої родини. П’ятеро нас у батьків, от і заходився тато будову на три поверхи зводити, аби кожен мав свою кімнату і могли розміститись усі зяті невістки і онуки згодом. Не дочекався тато наш зятів і онуків – пішов у засвіти. А мама на той дім свої плани мала і вони від татових, ой як відрізнялись

Тато мій усе своє життя будував дім для нашої великої родини. П’ятеро нас у батьків, от і заходився тато будову на три поверхи зводити, аби кожен мав свою кімнату і могли розміститись усі зяті невістки і онуки згодом. Не дочекався тато наш зятів і онуків – пішов у засвіти. А мама на той дім свої плани мала і вони від татових, ой як відрізнялись.

Не стало нашого тата вісім років тому. Пішов він із життя дуже рано і несподівано. Поїхав на риболовлю, та так у човні посеред річки знайшла його стара з косою.

Дім, тато таки встиг добудувати і гарно умеблювати. Пісня а не дім, скажу я вам. Все татовими руками на віки зроблено. А двір? Він же і альтанку і басейн і куточок з мангалом, піччю і коптильнею обладнав. Живи і радій.

Мама дуже важко втрату тата пережила, ми всі підтримували її як тільки могли. Розрадою їй став маленький онучок. Брат саме перед тим усім оженився, трішечки тато не діждав першого онука.

Брат жив біля мами, і ніби ж непогано вони ладнали. Ми із сестрами заміж вийшли і світами роз’їхались. Приїздили у село по черзі, але часто не в усіх виходило. Бо ж діти малі, та й дорога не близькій світ.

А одного дня мама телефонує і між іншим так каже, що вирішила дім брату подарувати:

— Аби до мене питань потім не було, то я зараз кажу, доню. Він тут хазяйнує, діти його тут ростуть, а я коло них собі і старість зустріну. Звісно, ви приїздитимите, як раніше, нічого не зміниться, просто тепер документи на ньому будуть усі. Я після того, як із татом таке стало дуже переймаюсь за все, доню. Ніхто не знає скільки кому відведено долею.

Шість років минуло відтоді. Брат мій із дружиною за кордоном осів і надумав “свій” дім продавати. Мама вчора мені зателефонувала із великим таким проханням:

— Доню. Приймеш? Не маю куди іти.

Виявилось, що сестри мої їй відмовили усі. У кожної якась своя причина непереборна.

Знаєте, мама в мене жінка прекрасна, але мій чоловік ні зі своєю ні з моєю мамою не бажає, навіть спілкуватись. Він спеціально дім придбав далеко від усіх родичів, аби ніхто йому не вказував, як жити і що робити. Коли я йому усе розповіла, він умову поставив, або він, або мама моя. У своєму домі він хоче бути сам господарем і крапка.

Я зараз у декреті, тож допомогти фінансово мамі змоги не маю. З сестрами говорила, там теж у кожної якісь подібні обставини, тож виходить, що мамі з нас ніхто не допоможе.

Ніби й не через мене усе це, не одна я у неї дитина, але відчуваю себе дуже винною.

Може є який вихід? Як допомогти мамі моїй?

03,04,2023

Головна картинка ілюстративна.