Ми з Дімою відразу вирішили, що хочемо нормальне весілля, таке, щоб запам’яталася. Звичайно, не планувалося на нього витрачати мільйони, але сукня, виїзна церемонія і банкет були в планах. Відразу визначилися, що бенкету на сто людей не буде – тільки найближчі родичі і друзі, в цілому у нас людей на двадцять захід виходив.
Марія Миколаївна ж, коли дізналася про наші плани, не збирати по всій країні рідню, надулася і заявила, що це не по-людськи. Що якийсь дядько Василь їх свого часу на весілля доньки кликав, як можна його не покликати і не уважити. Чоловік взагалі насилу пригадав, наскільки вони близькі родичі з цим дядьком Василем, і чи бачив він його хоч раз в житті. Виявилося, що ні, не бачив.
І таких кандидатів у свекрухи було ще чоловік на двадцять. Чоловік вже злюкався, тому що, по-перше, сам тільки дізнався, що у них стільки родичів, по-друге, визвірився на те, що мама вже комусь там подзвонила і запросила.
– Ось як я тепер подзвоню і скажу, щоб не приїжджали? – торочила Марія Миколаївна.
– Та як завгодно, – розводив руками Діма. – У нас банкет на них не розрахований. Краще вже зараз подзвони і скажи, щоб потім під час свята не червоніти.
Свекруха намагалася взивати до совісті, казати, що нехай син сам дзвонить і пояснює. Але Діма був непохитний, сказав, що вона цю кашу заварила, ні з ким не порадилася, ось хай тепер і розгрібає.
Особливої родзинки ситуація набувала ще від того, що Марія Миколаївна зі своїм чоловіком в весіллі ні гривнею не брала участь. Новий чоловік її Дімі не батько, вони зійшлися років десять тому, у них є спільна дитина. Основний годувальник в родині – чоловік свекрухи, і він витрачатися на весілля її сина не збирався.
Ми на нього і не розраховували. Частину наскладали самі, частину вирішили дати мої батьки, ми їх не просили, вони самі захотіли взяти участь. А от Марія Миколаївна, готова запросити цілу юрбу рідні, навіть ста гривень не вклала. Тому її настанови були особливо смішні.
Під час підготовки до весілля їй не подобалося все – місце проведення, оформлення, обрана нами ведуча, меню. Вона всюди всунула свій ніс і виказала невдоволення, хоча її ніхто не питав. Діма на неї кілька разів вже гаркнув, щоб зменшила запал. На якийсь час допомагало, а потім знову починала лізти. Але найцікавіше чекало всіх на самому весіллі.
На церемонію мама чоловіка заявилася у весільній сукні з фатою. Очманіли всі. А вона, ані трохи не бентежачись заявила, що у неї, між іншим, теж сьогодні свято і навіть два – син старший одружується і через тиждень у них з чоловіком річниця одруження.
– Ось ми і вирішили поєднати, – променисто усміхалася Марія Миколаївна, поки я підбирала слова, щоб висловити свою думку.
Її вчинку не зрозумів ніхто, навіть бабуся Діми, мама свекрухи. Я чула, як вони сперечалися, і бабуся вичитувала доньку за такий вчинок, наголосивши, що та просто з шкідливості вирішила синові весілля зіпсувати. Марія Миколаївна щось відповідала, але набагато тихіше, відповідей я не розчула.
Для себе я вирішила, що дзуськи, а не зіпсувати мені весілля. Нехай як завгодно намагається, це мій з Дімою день. Сказано зроблено. Свекруху з усім її перетягуванням уваги на себе я просто ігнорувала, як пусте місце, слідом за мною таку ж поведінку підтримали і всі інші. Хоча вона поводилася доволі шумно, постійно намагалася залізти в кадр, коли ми з чоловіком фоткалися удвох, заважала говорити тости тощо. Звертав увагу на її витівки тільки її ж чоловік, але навіть йому від них було некомфортно.
Свято, незважаючи ні на що, минуло чудово, навіть виступи Марії Миколаївни не викликали нічого, крім сміху. А в середині банкету вона вже так розійшлася, що чоловік повів її додому, так що все закінчилося благополучно. Чесно, я переживала, що до кінця вечора витримка мене все-таки підведе і я щось недобре з нею зроблю, але цього не сталося, що радує.
Весілля було три роки тому, недавно відсвяткували річницю. Зазвичай ми відзначали вдома, а тут вирішили, що хочемо свята і влаштували міні-весілля, сукня і костюм у нас збереглися, батьків і друзів покликали. Марію Миколаївну лише не запросили.
Я з нею за минулі роки так і не спілкувалася. Чоловік спілкувався, мама ж, а я ні. Навіть коли донька народилася, я сказала, щоб духу її на виписці не було. Чоловік потім їй окремо внучку показувати їздив.
Всі ці роки свекруха вважає себе невинною. На її думку, нічого такого вона не зробила, щоб ось так на неї злитися. Але я вважаю, що тут справа не в самому вчинку, у неї на більше просто розуму не вистачило, а в ставленні до мене загалом. Я не збираюся закривати очі, коли до мене ставляться не гідно.
Фото Pexels.
