fbpx

Телефон завібрував і усміхнувся до мене обличчям старшого сина. Новина у нього і несподівано-радісна для нас усіх. Він говорив, а я аж підстрибувала від щастя, уже й плани собі в голові складаю. Однак уже за мить аж сіла. Виявляється є у нього одна єдина умова і вона мене дуже здивувла

Я заміжня більше 30 років. Не знаю чи можна назвати моє життя щасливим, але воно є, яким є і я його прожила саме так

З Павлом я познайомилась. коли була геть юною. Він дуже гарно залицявся і буквально. на руках мене носив.  Коли він запропонував мені вийти за нього я погодилась не роздумуючи. Хоч ми й були знайомі лише півроку, але мене це не напружувало. Та й батьки не відмовляли. Вони вирішила, що немає сенсу тягнути час, коли вже я знайшла собі нареченого.

Через рік усе перестало бути таким романтичним та райдужним. Чоловік почав добряче за комір заливати. Виявилось, що ця вада і раніше у нього була, але Павло всіляко приховував свою залежність. Я сподівалася, що мені вдасться його перевиховати чи вилікувати. Але то був самообман. Я скаржилася батькам, а вони лише знизували плечима. Мовляв, бачили очі, що брали. Вони були проти розлучення, адже розуміли, що я повернуся до них.

Від спільних знайомих я дізналася, що чоловік давно має таку ваду. І зав’язувати він не збирається. Але до мене він ставився добре і заробляв дуже пристойні гроші. Він не контролював мене, не забороняв бачитися з подругами, не вимагав ідеального порядку та сніданків у ліжко. Загалом ідеальний чоловік, якби не оті вечори коли він повертався додому ледь на ногах тримаючись. тоді він дуже багато балакав, будував плани і ніяк не міг заснути. Інші мені заздрили, бо чоловіки бурю у домі робили, але насправді заздрити було нічому. так, він був спокійним, але витримати балаканину до самого ранку ще та радість.

Я прожила так, як прожила. Чоловік мене любить, як і раніше, носить на руках. У нас немає негараздів із фінансами і він поважна людина у своєму середовищі. Все добре, якби не старший син.

Нещодавно старший син з’їхав від нас. Нині він мешкає зі своєю дівчиною і вони збираються одружитись.

Він мені зателефонував на днях і сказав дату місце і час, коли вони із його нареченою стануть на весільний рушник. запросив мене, але з однією умовою – я буду одна, без його тата.

Мені було дуже прикро таке чути, адже квартиру у якій син живе чоловік йому подарував, як і авто на якому син їздить. Та й освіту він здобув саме завдяки тату своєму.

Запитую у чім річ а він відповідає:

— Я хочу, аби то було моє свято. Хочу розслабитись і бути спокійним. а не червоніти після першого ж тосту. Чому ти його не залишила, мамо. ти ж бачила який він? Чому дозволила нам жити і варитись разом з тобою у всьому тому. Я не можу пробачити тобі і татові.

Не знаю. як мені тепер бути. Не можу не сказати чоловіку, але й сина свого розумію, адже червоніти справді прийдеться, якщо його тато, хоч понюхає.

Зробити вигляд що я нічого не знаю заради миру в родині. Чи як зробити? розуму не докладу, підкажіть, бо просто дах з’їжджає від думок уже.

17,04,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page