Телефоную я невістці і озвучую свою ідею. Думала, от наївна чесне слово, думала я що вона мене підтримає у цій ідеї. Все ж вона дружина мого сина, та й сама синів має, повинна мене розуміти і підтримувати. Але ж ні! Більш того, сказала щоб я навіть не говорила з нею більше на цю тему. каже, що їй синам в очі дивитись соромно буде і чоловіка, якщо він на це піде, вона не прийме.
Ох, не думала я що у мене от така невісточка. Доки тут була, то така добра і мила і за Стасиком моїм прямо трусилась. А щойно за кордон виїхала, так змінилась до невпізнання.
Лариса, невістка моя, ще у кінці лютого до сестри у Чехію виїхала. Там уже й роботу за цей час знайшла, мову вчить, дітей на гуртки різні і до школи влаштувала. Приїздила нещодавно, відвідувала нас. Така вся гарна, очі світяться, щаслива. Онуків теж не переслухаєш: менша на танці пішла, уже й у конкурсі якомусь участь приймала, а старший на тренування по футболу щодня бігає.
І так мені тепло біля них і затишно той тиждень було, та й син, Стасик мій, аж розцвів, помолодшав. Яка мама не радітиме?
Та щойно Стас їх знову до кордону відвіз, став чорніше хмари. Бачу – сумує він і за дітьми і за дружиною. От і виникла у мене думка, сина до невістки переправити.
Думала продам корову, господарку, а будуть гроші, то все й влаштую. Головне було самого Стаса переконати, а для цього мені була потрібна згода невістки.
І що ви собі думаєте? Вислухала я стільки, що й не думала такого почути. Бачте, невістка заявила, що й розмовляти з ним не стане, якщо він погодиться на таке. Їй мовляв дітям в очі подивитись буде соромно.
Я вже їй і про те, що він сумує, і про те, що він син у мене єдиний. А вона знай своє – ні і все.
От, як так?
14,10,2022
Головна картинка ілюстративна.
