Моя сестра Ліда – має свої сталі і досить оригінальні погляди на життя. З дитинства знала, як і до кого треба підійти, щоби жити приспівуючи. Такою вона й зросла. Тому коли вона вийшла заміж за багатого чоловіка, який старший за неї на десять років, я не здивувалася. І ніхто, хто знав Ліду, не здивувався.
Вискочивши заміж та піднявши свій соціальний статус, сестра майже зникла з життя нашої родини. Дзвонила у свята, приїжджала разів зо два на рік, адже ми все ще жили в одному місті. Але вона рвалася спілкуватися з людьми кола, яке стало її після заміжжя, нам, там місця не було.
З кожним роком уваги від сестри ставало дедалі менше. Якщо мене цей факт ніяк не чіпав, батьки дуже засмучувалися. Вона навіть до батька в стаціонар не приїхала попрощатись, лиш в останню путь провести і все з’явилась. Ми тоді з нею мали не надто приємну розмову, бо вона приїхала, постояла осторонь, як чужа, потім хотіла втекти. Навіть до мами не підійшла, дочка називається. Прийшла наче для галочки у звіті.
Після того, як не стало тата, вона почала обмежуватися тільки дзвінками мамі раз на кілька місяців. Якби вона десь старанно працювала, можна було б зрозуміти, але вона після заміжжя не пропрацювала ні дня.
– Заробляти в сім’ї має чоловік, а дружина має бути красивою, – сміялася Ліда на початку свого заміжжя.
Навіть коли у Ліди з’явилася дочка, мама за два роки бачила внучку разів зо три – на виписці, на дні народження та на хрестинах. Видно було, що мама сумує і за дочкою, і за онукою, але вигляду намагалася не показувати.
Я за цей час теж вийшла заміж, не за такого “вдалого” нареченого, але з кохання. У нас з’явився син, з яким мама із задоволенням проводила час. У мене сина на рік молодший сестриної доньки.
Ми з чоловіком жили окремо від усіх батьків, у нього було своє житло. Але у мами я була часто, особливо після того, як не стало тата. Мама після того, як його не стало, мама геть розклеїлась. Я приходила прибирала, готувати, приносила продукти, загалом, робила все, що має робити нормальна дочка. Ліда навіть не знала, що мама у такому стані. Та їй не дзвонила скаржитися, а сестрі було не до того.
Але три місяці тому все кардинально змінилося – сестра у мами тепер буває мало не щодня. А причина дуже проста – чоловік із нею розлучився. Мабуть, знайшов когось красивішого на роль дружини. Сестрі він залишив однокімнатну квартирку, точніше не їй, а дочці, і платив аліменти.
Тут сестра згадала про маму. Яка може і з дитиною посидіти, і погодувати, і грошей дати. Сама сестра ось уже три місяці вдає, що знаходиться в пошуках роботи. Так як робота “шукається” дуже повільно, сестра здала квартиру, що залишилася від чоловіка, а сама переїхала до мами. Зручно ж – готує мама, прибирає теж вона, з дитиною час проводить теж вона.
А сестра вдає, що ходить співбесідами і періодично бігає на гулянки з приятелями з “вищого світла”. Мабуть, шукає нового чоловіка. А чому б і ні, якщо дочку можна просто залишити мамі та бігти на всі чотири сторони з прекрасним виправданням “мені треба розвіятися, розлучення зовсім мене знесилило”.
Тільки не враховує, що мама вже далеко не дівчинка, у неї вже негаразди зі здоров’ям, а цілий день, а то й не один, з таким малюком, це дуже не просто. Як і прибирати за дорослою лялею, яка навіть свою косметичку зібрати назад не в змозі.
Не знаю, на що витрачає аліменти сестра, але за комуналку платить лише мама, їжу на всіх, включаючи дитину, купує та готує мама. Ліда навіть у борг у мами позичати примудряється. Хоча який це борг, якщо вона не віддає гроші?
А коли я починаю з сестрою серйозну розмову, так мама тут, як тут. лідочку захищає до себе голубить і просить мене не перебільшувати. Каже, що щаслива жити з сестрою.
А нещодавно я таке дізналась, що просто слів тепер не доберу. Спочатку, навіть, розмовляти не могла, така була вражена. Мама на сестру переписала квартиру. От так просто узяла переоформила на неї. Причому так, що я навіть звернувшись до юристів нічого не змогла довести.
Тепер мама все частіше у мене ночує. Каже, що за онуком скучила, але я ж розумію, не з добра вона тут. Приймаємо, але чоловік знаючи всю ситуацію заявив, що жити мою маму до нас не пустить. Має повне право – дім його, я тут у приймах.
От, як тепер бути? Сестра ж про неньку не думала ніколи і не думає зараз, я це ясно бачу. Чоловік маму до нас не пускає, але це ж моя ненька…
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
