fbpx

Тепер мені не хочеться ні сімейного будинку у селі, хоча в моєму дитинстві мені там було так добре. І навіть для бабусі робити нічого не хочеться. Я не повезу свою дочку туди, де вона не потрібна і їй не раді

Моя бабуся живе в ще міцному сільському будинку з мурованою піччю і дерев’яною підлогою. І деякий час я дуже хотіла привести його в порядок. Щоразу приїжджаючи туди відмивала стіни, меблі. З нього б вийшов чудовий сімейний будинок, де б ми збиралися всі разом.

Адже зараз немає проблем і воду провести і каналізацію зробити, дах перерити і став би будиночок цукерочкою. Тепла від печі вистачає на добу, і то при гарній погоді – чому не котел тривалого горіння. Але зрештою приїжджати туди я почала значно рідше. Не тому, що не хотілося відпочити в селі. Тому, що мені там не раді. Вже через годину, дві бабуся намагається мене відправити. Їй не цікаво ні що зі мною відбувається, ні як я з її правнучкою живу. Подарунки привезла, от і добре. Останній раз взагалі сказала: «Може ти смаколики мені передаш кимось, навіщо тобі їздити?».

І тепер мені не хочеться ні сімейного будинку там, хоча в моєму дитинстві мені там було так добре. І навіть для бабусі робити нічого не хочеться. Я не повезу свою дочку туди, де вона не потрібна і їй не раді. Згодом ми побудуємо свій сімейний будинок. Не важливо, де це буде, в квартирі або дачі, але її там будуть чекати і любити. І вона зможе сказати що це її ДІМ з її справжньою родиною і рідними.

Фото ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.

You cannot copy content of this page