З одного боку, це не моя справа. Тай я новенька в цій сталій компанії, адже тільки недавно одружилася з Євгеном і мене доволі тепло прийняли в його компанії друзів. Я б сказала занадто тепло, бо деякі історії мені взагалі б не хотілося чути і про них знати, як ось ця, про яку я хочу порадитися.
Отож, мені тридцять вісім років і це мій другий шлюб, дітей не маю, але вже дуже хочу. Женя чудовий, товариський і добрий. Його друзі теж такі прості і з почуттям гумору, одобрили мене, як то кажуть і я за це їм вдячна.
Окрилена такими оглядинами я подумала, що з їхніми дружинами все вже буде набагато простіше. По-перше, я не збираюся з ними так міцно дружити, як дружать вони, по-друге, думка дружин про мене вже мене не так хвилює і не передасться моєму чоловікові.
Але зустрічі такими великими компаніями були дуже частими. Кожні вихідні ми мали кудись їхати чи йти, а це ж ще діти додаються, галас, писк, ще домашні тварини. Я б віддала перевагу аби ми з Євгеном побули самі, але чоловік мене вперто тягне на такі посиденьки, які вже мене втомили.
– Нічого, хлопці поїдуть на рибалку, то ми теж зберемося, – сказала Леся, дружина Івана, – сподіваюся, Олесю, ти будеш?
Якщо це сказано таким тоном, то таки прийдеться йти.
Прийшла я туди вже без настрою, бо я хотіла виспатися після важкого робочого дня, а тут те, що й завжди – діти, собаки, і жіночі плітки.
Дуже вже жінки хотіли мене просвітити на рахунок всього, що тут відбувається і вирішили підтвердити це ось такою історією, яка мала показати мені… а що я так і не зрозуміла, то, може, ви мене просвітите.
Отож, Леся, та що жінка Івана, розказала, як перед рибалкою чоловік їй нагрубив, сказав, що вона готує йому страви з одного й того ж уже який день.
– То був рис, тепер млинці з рисовою начинкою, а тепер десерт з рисовим пудингом?
Леся розказувала і було видно, як цей вчинок чоловіка її обурив.
– І я тоді, дівчата, вирішила, що я йому такого не забуду. Зробила зранку йому особливу каву. Не полінувалася встати о четвертій і зробити. То він під кожним кущем ставав!
Всі попадали зо сміху.
– А потім приповз і ще й вибачався. Тож, Олесю, ось так треба з чоловіками. Вчися!
Напевно на моєму обличчі був такий захват, що жінки передумали мене просвічувати далі. Я все розумію, я ж була заміжня. Тому й пішла, що не хотіла аби зі мною поводилися подібним чином – карали і я мала здогадатися за що, тому краще було перепросити за все на світі і то наперед.
Я вважаю такі дії неприпустимими, якщо тобі щось не подобається – є для цього рот і язик.
Тепер не знаю чи казати про це чоловікові? Мені Іван сподобався ще коли нас знайомили, для мене він непогана людина і я не думаю, що він заслуговує такого ставлення з боку дружини.
А з іншого боку – то його сім’я, може, йому так добре?
А ще – може ці жінки так зі своїми чоловіками чинять завжди з прекрасного прикладу Лесі? Вона ж явно цим гордиться.
Як би ви мені порадили вчинити?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
