Поява дитини в нашій родині співпала з купою справ і планів. Купівля квартири, переїзд в інше місто, зміна роботи чоловіком. Чомусь в якийсь момент виявилося, що все, що було сплановано, звалилося. В тому числі, і покупка моєї улюбленої коляски.
Ще до всього я знала марку коляски, яку хочу купити. Так вийшло, що на материнство з подруг я зважилася найостанніша, тому мені вже не треба було розповідати, у якої коляски кращі колеса, а у якої амортизація.
Покупку коляски ми залишили на останній момент, все одно поява маляти вкінці осені. Я пішла у відпустку з роботу, всі виплати отримані, але, замість того, щоб витратити їх на коляску, вони йдуть на кухонний гарнітур і побутову техніку, тому що ми не вклалися в бюджет.
Тепер у мене немає зайвих п’ятнадцять тисяч на коляску, а поява малюка все ближче. Я розумію, що відкласти ми не встигнемо, а возити дитину в колясці, яка мені не подобається, я не хочу. Запропонувала чоловікові взяти кредит, який погасимо, як тільки зможемо. Він спочатку погодився, а потім проговорився свекрусі. Свекруха тут же подзвонила мені з розмовою, що я погана господиня, типу, тринькати гроші на кредит вигадала. Вона вже поговорила з сестрою чоловіка, попросила ту дати нам свою коляску на деякий час. До слова, у них дуже недорога коляска, яку вона купували на сайті оголошень. Вибачте, мені таку не треба. Свекруха образилася, чоловік образився, що я образила його маму, і тепер брати кредит не хоче. А кредит повинен бути на чоловіка, тому що я в декреті.
А мене така злість бере. Я працювала до останнього дня, поки ще живіт тягала, щоб ми встигли квартиру купити, щоб ремонт доробили. Я все робили для сім’ї, а сім’я – ось так зі мною поступила…
