Теж у мого було кохання, але я й бровою не повела, що знаю про це і зараз мій чоловік біля мене

Інколи в мене просто очі на лоба лізуть від того, що я чую від моїх товаришок про своїх онуків: «моя така красунька», «мій такий розумний», «моя така танцюристка»… Я розумію, що любов засліплює, але ж не настільки.

Тому я їм не раз кажу:

– Перестаньте давати дитині марні надії, ось я свою Ірину як виховала і хто скаже, що їй життя пішло не так, як усім? А все правильна установка на життя.

Моя донька не була красунькою, розумничкою чи талантом. Звичайна дитина. Я її любила, але не понад міру, бо, по-перше, не було аж так з чого її балувати, а, по-друге, я сама теж хотіла жити життя, а не розчинятися в дитині.

І ось коли вона вже стала на порі, то я їй чесно все й сказала:

– Ірино, ти не красуня, якщо будеш мати стосунки, то завжди будь вдячна чоловікові за те, що тебе заміж взяв. Будь поступлива, терпляча і розуміюча. А ще як будеш смачно готувати, то чоловік завжди вернеться до тебе. Ще раз тобі кажу – знай своє місце і буде тобі щастя.

І я досі переконана в тому, що, коли людина на своєму місці, то вона щаслива і всі навколо теж задоволені. І це стосується не лише особистого життя, скільки у нас людей працює не там, де має бути? Ви самі знаєте, що тих, що на своєму місці одиниці. Їх цінують, до них черга і їм віддячують за їхню професійність.

Те саме має бути і в шлюбі. Ти професійна жінка, виважена, стримана, акуратна, то чому таку людину не цінувати?

Звичайно, я розумію, що чоловікам можуть закрутити голови якісь красуні, але, повірте, це не надовго.

Якщо чоловік знає, що його вдома чекають. То він там побуде рік чи два і обов’язково вернеться.

Я це знаю на своєму досвіді, теж у мого було кохання, але я й бровою не повела, що знаю про це і зараз мій чоловік біля мене.

І родина у моєї доньки просто зразкова. Я ніколи від неї не чула й кривого слова в бік чоловіка, вона ніколи не прибігала до мене в сльозах, бо він когось має чи щось їй не так сказав.

– Якщо в людини адекватна самооцінка, то вона не буде ображатися на слова, – казала я їй, коли вона ще малою приходила скаржитися, що їй кажуть в школі однокласники, – На правду не ображаються.

І так само я не розуміла, чому деякі жінки роблять чоловікам сцени, бо ті сказали про зайві кілограми.

Але ж це правда.

Тобто, жінки хочуть аби їм брехали, а потім, коли чоловіки вже про все брешуть, то роблять круглі очі.

А моя не така, все чітко знає і розуміє. Чоловік у неї теж був пішов з родини, то вона мені це так буденно сказала. наче про те, що готувала на обід.

– Нічого, вернеться, – так само спокійно відказала я і ми продовжили й далі обговорювати, куди краще поступити вчитися онучці.

І вернувся і далі спокійно живуть. Бо сила в правді, а не в ось такому викривленню дійсності.

Подумайте про це, коли на наступний раз захочете комусь зробити приємність, бо ви таким чином обманюєте людину, а так не гоже робити. Правда ж?

Фото Ярослав Романюк

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page