Спеціаліст тільки знизав плечима і сказав, не дивлячись мені в очі:
– Ну, люба, мамою ви вже не зможете стати.
Чоловік кілька днів тому пішов. Поцілував, обійняв, та сказав, що йому потрібні діти. І його батьки також хочуть онуків. По телефону ніхто не дзвонив. З родичами я давно не спілкуюсь, особливо з мамою. Почала шукати старі записники. Знайшла у книжці телефон колишньої сусідки Каті. Ми з нею у гуртожитку разом жили. Колись навіть товаришували, спілкувалися.
– Катюша, привіт, – підкреслено бадьоро сказала я. – Це я, Свєта. Давно не бачилися. Може зустрінемося? Приходь до мене.
– Чому б і ні. Давай якраз сьогодні вільний день, – відповіла жвава Катя.
Подруга прийшла за дві години. Почала розповідати про себе. Виявилося, що вона чекає на дитину. Термін ще маленький був, місяці зо три. Катя весело згадувала, як вони зустрічалися з іноземцем.
– Тільки шукай цього іноземця тепер. Поїхав тепер і не знайти. А як я тепер із дитиною? – щебетала весь вечір Катя.
Минуло шість місяців. І в мене з’явилася донька. А щаслива і вільна від зобов’язань Катя поїхала за кордон.
Лізонька стала сенсом мого життя. Я вбирала її, купувала їй все, що вона хоче. У неї був і гарний дитячий садок, і елітна школа. Пішла навчатись в університет. І раптом сказала, що незабаром виходить заміж.
Я навіть не думала, що так швидко пролетить майже 20 років.
Якось у двері подзвонили. На порозі стояла Катерина. Вона посміхалася.
– Хотіла повідомити, що я скажу Лізі правду.
Я сама все донці розповіла. Ліза одразу з’їхала, гостює у Каті. Якось вона мені зателефонувала і сказала, що передумала виходити заміж, а незабаром поїде до Америки. Катя сказала, що допоможе їй продовжити навчання, там є де жити.
– До побачення. Я їду. Побажай мені удачі! – радісно прокричала в трубку Ліза.
– Хай щастить!
І вона поїхала. З того часу пролетіло майже два роки. Ліза вчиться, але скоро має стати мамою. Вийшла там заміж. Катя разом із нею там. Завжди поруч. А мені залишається лише іноді поговорити з Лізою, порадіти її успіхам та згадувати, розглядаючи старі фотографії моєї доньки, яка вже не вважає мене мамою.
Головна картинка – pexels.
