Подруга.
– То як тобі живеться з твоїм Скорпіоном?- й далі балакала Юля.
– Ой. Не питай, – тяжко зітхаю я і кочу візок з продуктами далі.
Ми зустрілися в супермаркеті, давні подруги, то як тут за життя не поговорити? Юля виглядала просто чудово, не дарма кажуть, що жінка після розлучення просто розцвітає.
– Ні краплі не жалію, що його кинула. Ми не підходили по гороскопу, обоє вогняні знаки – все навколо горіло, коли ми сварилися.
Я лиш киваю головою і придивляюся до акційних товарів.
– А твій Володя ще й земля. Правда?
– О, так, – киваю головою, хоча не розумію про, що вона каже.
– О, то він просто душить будь-яку ініціативу! Правда?
– Правда, – ствердно киваю, бо точно, що не попросиш, то завтра, післязавтра і забув.
– То як ти двадцять років з ним живеш? – обурюється подруга.
– Та не знаю…
– Жінка має відстоювати свої кордони, знайти себе і пізнати, бо життя надто коротке.
– Так, так – ствердно киваю головою.
– Я бачила твого Володю вчора, й не скажеш, що скоро сорок – зовсім не змінився.
– З чоловіками завжди так, – погоджуюся я.
– А от ти підупала, подруго, не слідкуєш за собою…
– Та ніколи на себе не вистачає…
– Ліля казала, що ви машину купили? – не вгаває подруга.
– Та яке «купили» – позичили і вклали аби гроші не пропали, бо ти знаєш з теперішньою ситуацією – все на очах обезцінюється.
– То ти чого ці сумки таскаєш, а не машиною везеш? Жаліє чоловічок машину більше, ніж тебе? І ти оце терпиш?
А що я скажу – зітхаю і йду додому.
І згадую я нашу юність, як ми гуляли і веселилися. Як Юля запала була на Володю і писала йому в армію, що я йому зраджую, а він мені потім листи пересилав. Як приходила до мене після виписки з дитятком, щоб «допомогти» і все терлася на кухні біля Володі… Важко відкриваю двері.
– Ти знову накупила цілу фіру! Важко було подзвонити аби я підійшов?
– Ти й так зайнятий.
– Та вклав я Олежика спати давно. Міг і сам піти купити.
– Ти й так не купляєш те, що треба.
– От ніколи тобі не вгодиш…
– Юлю Ракіцьку бачила в магазині…
– І що?
– Питала про тебе…
– Справді?
І так він самовдоволено заусміхався, що мене абсолютно не загризла совість, що я трішечки набрехала Юлі і про Скорпіона, і про машину, і про наше життя. Як то кажуть, подалі від лихого ока і колишніх найкращих розлучених подруг.
Фото ілюстративне.
