Того дня був вихідний і ми з Олею вийшли погуляти в парку. Вона щойно повернулась з екскурсії, була у Флоренції і Венеції, тож сама себе перебиваючи захоплено розповідала про побачене. Було досить спекотно, тож вона не задумуючись придбала собі морозиво.
Я теж дуже хотіла поласувати, але не стала – вирішила зекономити. Я так завжди роблю, відколи тут в Неаполі працюю. А коли я повернулась додому, доньька прислала мені фото зі свого дня народження. Я просто оніміла.
В Італії я третій рік. Їхала сюди аби допомогти своїй донці виплатити кредит за квартиру швидше. Вони з чоловіком мали гарні роботи, заробляли пристойно, але після того, як із дому не могли люди по всьому світу вийти, роботу вони обоє втратили одразу ж.
Ситуація була дуже скрутна, вони могли залишитись із дітьми просто неба, тож я вирішила таки їхати в Італію. Мене туди до себе не вперше кликала моя сестричка. там вона десятий рік і почувається прекрасно.
Цьогоріч уже й племінниці мої туди з дітьми переїхали, працюють уже.
Сестра моя Ольга доглядає там стареньку пару. Жінка лежача, а ось із чоловіком не все гаразд. Він може бігати, волати, або ні на що не реагувати. Сама вона не справляється з обома, а напарниці часто довше тижня не працювали, от і кликала мене собі на поміч.
Оля людина досить цікава, я так жити як вона не можу. Наприклад, вона ні копійки додому із заробленого не передавала ніколи. На свята усім по сто євро, а всі гроші собі залишала.
— У дівчат сім’я. Обоє мають чоловіків, то чого я маю псувати їхні стосунки своїми грошима? Хай вчаться будувати відносини без моїх постійних вливань фінансових.
Оля гроші складала, їздила на екскурсії спокійно, гарно одягалась і купувала смаколики. Казала, що з її роботою потрібно відволікатись і балувати себе частіше, інакше скоро мов той дід буде бігати і волати по квартирі.
А я так не могла. Я копійки рахувала, на собі економила. Які там фрукти, яка там випічка? Я економила і все що могла передавала дітям. А що суп не їжа? Ще ніхто не пропав від нього.
Того дня ми із сестрою у парк вийшли на прогулянку. Дідуся саме діти забрали до спеціаліста, бабуся спала, тож ми за багато місяців удвох могли собі прогулятись. Оля, як завжди щось смачненьке жувала і розповідала про красу, яку бачила на черговій екскурсії. Я ж посміхалась і собі думала що коли уже ту квартиру виплатимо, то я обов’язково скуштую отого великого шоколадного морозива і поїду у Париж.
Коли ж я прийшла додому телефон завібрував повідомленням. моя донька вислала фото зі свого дня народження. Я поглянула і не могла стримати сліз. На столі тарілки у три поверхи, Гостей чоловік сорок, напевне. А страви? Мати рідна та там тільки курки в золоті не вистачало. Особливо вразили тарілки з червоною ікрою. Так гарно викладено: тарілочка, ложечка і хлібчика шматочки. Мовляв, їж скільки завгодно.
Я поглянула на пляшки на ті всі наїдки і так прикро стало, просто слова мовити не могла. То ж і не кругла дата, нащо скільки витрачати? То це ця людина мені плакалась, що не вистачає ні на що? А я ще й підробіток знайшла. аби їм більше передавати, бо ж та квартира з’їдає все.
Не знаю, як тепер і бути. Виплачувати там ще років зо два, якщо я й далі буду передавати такі ж суми. Але я не впевнена, що хочу це робити.
Мене так вразило те фото… І покинути допомагати не можу, але й робити це бажання не маю.
А як тепер бути? Якщо ж не я, то хто їм на поміч стане?
19,06,2023
Головна картинка ілюстративна.
