Того дня я зайшла до аптеки за якимось дріб’язком. Бачу, черга велика, значить, стояти доведеться довго. За якусь хвилину звернула увагу на жінку що попереду мене у черзі була. Вона злегка похитувалася: “Вам недобре?” – запитала я. Коли ж незнайомка повернулась до мене я одразу впізнала в ній свою майбутню сваху.
З Ігорем моя донька Оля зустрічається уже більше трьох років. Особисто зі святами я незнайома, але часто їх бачу, адже живуть у сусідньому будинку. Нещодавно Ігор зробив моїй доньці пропозицію і ось десь цієї неділі повинно було відбутися у нас сватання але свати все відмінили і перенесли на кілька тижнів.
Дивлюсь на сваху свою майбутню а вона ледь стоїть ось-ось ляже на цей кахель:
— Вибачте, вам недобре?
— Води, -тільки й мовила вона.
Я швидко до кулера взяла її за руку підвела і посадила на стілець.
— Що вам взяти потрібно було, – уже фармацевт гукнула.
Сваха моя майбутня продиктувала, я все забрала і вирішила повести її додому.
— Може чоловіка вашого наберем, чи сина? Хай прийдуть за вами.
— Ні ні – сказала вона знесилено. – Вони не прийдуть, адже зараз на іншому кінці міста. Та й куди їм, я ж у такому стані.
Мене здивували такі її слова. Рукою відчувала жар.
— Чого ж ви самі пішли у такому стані, а? Невже не могли свого чоловіка попросити ,чи хоча б сина.
— Їх немає, вони зараз у свекрухи. – коротко кинула вона мені.
Нічого я не зрозуміла з того що вона сказала. Завела Галину, а дорого я із нею познайомилась і сказала, що є мамою її невістки майбутньої, у їхню квартиру, поклала на ліжко.
— Їсти щось будете?
А вона мовчить, лиш сльоза скотилась щокою. Зайшла я на кухню, зазирнула до холодильника а там порожньо. Навіть супу ніякого чи каші немає. Зрозуміло я, що вона ще не їла нічого. Швиденько спустилася до магазину взяла продуктів, зварила їй легесенько супчику нагодувала.
— А де ж ваші хлопці? Щось сталось?, – запитую коли їй стало трішки легше.
— Я занедужала і вони одразу до свекрухи поїхали. Вона в мене медик, не дозволяє, аби її син був у квартирі з нездоровою дружиною. Дуже переймається за його здоров’я. А син з татом поїхав, все одно він мені нічим не допоможе.
Мені від здивування мову відняло. Тобто, у цій родині якщо хтось занедужав, то інші з квартири практично виїжджають?
Ішла додому і в голові все крутилася ця ситуація. Коли прийшла донька я сіла з нею порозмовляти, запитала чи дзвонив їй Ігор.
— Так телефонував, а що? – каже вона напружено.
Питаю, як там його мама, а донька каже, що той лиш словом обмовився, що вона занедужала а де він зараз ночує вона не відала, чи вигляд робила.
Ну і розповіла я все як було. Кажу, що Ігор і його батько у бабусі живуть, а мама сама в квартирі, навіть їсти собі приготувати не може.
— Ну то їхня справа хай живуть – сказала донька вона так і не зрозуміла до чого я вела.
— Олю, а тепер послухай мене уважно: вони залишили нездорову маму а самі поїхали на інший кінець міста. Вона вже тиждень сама, розумієш? Подивися на нашого татка, не дай Боже комусь чхнути, він одразу розгортає бурхливу діяльність. Справжня тобі квочка, поки не впевниться що з нами все гаразд не відійде. А тут? Тільки що одразу й покинули.
— Ну, це відносини в їхній родині, – сказала донька, – звідки я знаю, як в них прийнято? Якщо ти кажеш що так само буде і в сім’ї, то не хвилюйся – мій чоловік буде мене любити поважати і ніколи отак одною не залишить.
На тому і розійшлися. Донька уникає зі мною розмовляти на цю тему а я ходжу сама на своя. Мені дуже шкода свою доньку і вже точно не хочу аби вона виходила заміж за цього Ігоря.
Поговорила з чоловіком він теж каже, що я зарано хвилююся. От тільки чи зарано?
Скажіть, а ви благословили б шлюб своєї доньки з таким чоловіком?
Чи я сама себе накрутила?
26,09,2023
