Ми з чоловіком прожили життя і наче все у нас добре – діти дорослі, він успішний, я при домі все роблю, бережу сімейний затишок. Здавалося б, можна й далі насолоджуватися життям, чекати, коли з’являться онуки, планувати відпочинок…
Але одного дня мені зателефонували і молодий жіночий голос промовив:
– Ваш чоловік вас більше не кохає, він живе зі мною вже рік і у нас буде дитина. Йти від вас він не може, тому ви маєте вирішити чи моя дитина ростиме з батьком чи без. Зробіть правильний вибір, адже від цього залежатиме доля нашої дитини.
Жінка кинула слухавку, що я не встигла нічого сказати та я й зрозуміти нічого не встигла. Який рік? Яка дитина? Максим приходить додому щодня, у нього рідко якісь відрядження.
А далі я подумала ось про що – якщо захоче, то час викроїть. То, коли був бідний, то не спішив нікуди від мене йти і нікому не був потрібен.
А тут трохи обріс грошима і вже всі на нього поглядають. А де ви були, коли ми мівіну їли і позичали в кого лише могли аби дітей в школу зібрати?
А тут я вже маю насолодитися тим, що у мене і комфорт, і гроші, як вже мене посувають з законного посту дружини.
Чоловік прийшов додому як зазвичай, але я на нього вже дивилася іншими очима – всюди шукала підстав для підтвердження того дзвінка. І знаєте, знаходила.
Видно, що за стільки років я йому стала байдужа, вже не цілує і не обіймає, ввечері обернувся на бік і хропе. Ніяких у нас тем для розмови, крім його справ і проблем, справ дітей і що в родичів.
Звичайно, що мені самій так нудно, але у мене для цього є подруги і я не біжу до когось утверджуватися в думці, що я ще ого-го!
І кому таке розказати, щоб порадитися? Ні подругам, ні мамі, ні дітям казати не хотіла.
Триматися за майно, закрити очі і чекати, коли це все перейде. Хіба мало жінок так живуть?
А гримнути дверима і що тоді? Вона прийде в мій дім, який я проектувала, купувала меблі, декорувала, робила затишним і рідним, нашим гніздечком. А тут якась ворона прилетить, бо їй заблистіли прикраси.
Чоловік зрозумів, що зі мною якісь переміни після того, як я перестала для нього готувати їсти і пішла спати в іншу кімнату.
– Слухай, Галю, щось сталося? Я тебе чимось образив? Бо я нічого не розумію!
– Так, сталося! Сталася у тебе молода жінка і дитина! То я нічого не розумію, а не ти! Як ти міг так зі мною вчинити?
Чоловік розгублено кліпав очима, а я все йому викладала і про дзвінок і про все інше.
– Галю, це якісь дурниці, у мене нікого нема і не може бути, бо я люблю лише тебе. Але як буде ще раз та жінка телефонувати. То ти мені запиши розмову, добре?
Я заспокоїлася і погодилася. Дзвінка не треба було чекати довго і я його записала та дала прослухати чоловікові. Бачили б ви його вираз!
– Ану поїхали, – сказав він мені.
Ми приїхали на його роботу, зайшли в кабінет і він викликав свою секретарку.
– Максиме Петровичу, щось сталося?, – заговорила вона і мені очі округлилися.
– Сталося, Вікторіє, те, що ви чогось вирішили потурбувати мою родину, я б хотів знати заради чого?
Та спочатку заперечувала, але запис говорив про інше. Тоді дівиця й зізналася, що хотіла отримати багатого чоловіка і тому намагалася таким способом змусити дружину самій піти, а тоді прибрати до рук чоловіка.
Ви собі уявляєте, до чого вони додумуються?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
