Торік ми домовились, що рідня чоловіки приїде до нас у місто на Різдвяні свята. Готувалась я заздалегідь. Цілий день пораюсь на кухні. Стараюсь, готую для дорогих гостей. Не хочеться зганьбити перед ріднею. Нас завше гарно приймали, тож і я щиро хотіла, аби моя гостина була такою ж щедрою.
Салати нарізаю і не прості, а вишукані, щоб порадувати гостей. З креветками, дорогою червоною рибою та червоною ікрою. Сама не можу натішитися, адже рідко готую такі вишукані страви, навіть на свята. Проте для родичів, тим паче таких дорогих, не шкода.
Приготувала дев’ять різних салатів, не враховуючи різні закуски та канапе. Ще велика страва з сирною та м’ясною нарізкою. На грилі посмажила овочі та курку. І гадаю, що гості будуть здивовані таким смачним стравам. Хотілося мені їх нагодувати чимось особливо смачним, щоб надовго запам’яталася поїздка до рідні.
На годиннику вже вісім вечора. Ми з чоловіком стали хвилюватися, що вони до нас не приїдуть і залишаться в інших родичів. Зателефонували їм, щоб дізнатися чи чекати їх.
Приїхали родичі втомлені близько дев’ятої. Поки вони приймали душ і впорядковувалися, я в цей час накривала святковий стіл. поставила новий посуд, гарно склала серветки, поставила все, що наготувала. Вийшов справді шикарний стіл. гості точно залишаться задоволеними.
Покликала всіх за стіл. рідня розсілася на свої місця і давай розглядати стіл. І бачу по обличчям , що вони явно чимось незадоволені.
Кажу їм, щоб вони не соромилися й пригощалися, запитую, що їм покласти? Салат, рибу, ікру? Гаряче незабаром буде готове. Їжте.
Поклали вони по ложці салату. Сидять, жують і обличчя у них дуже незадоволені. І видно, що настрою ні в кого немає. Спочатку я вирішила, що вони втомилися, але ось чую від чоловікового брата:
— Чим же ти нас господарка пригощаєш? Ми приїхали до вас у гості. А що ти приготувала? Ми ж їсти хочемо. Цілий день провели на ногах і майже нічого не їли. Де м’ясо, картопля? Що ти нам свої салати поставила? Якби знали, то із собою їжу привезли. А салати самі їжте. Гостям необхідно смачніше страви на стіл ставити, а не ось це. Все ж таки Різдво!
Свято було зіпсоване, адже ніхто за мене не заступився. Чоловік мій тільки усміхнувся і сказав, що доведеться просто більше їжі накладати. А Оля, жінка чоловікового брата тільки приснула зо сміху і ні слова не сказала.
От так і повечеряли. Наступного дня вони зібрались і поїхали, навіть “дякую” не мовивши.
А цьогоріч знову телефонують – хочуть приїхати. Кажуть, що їм минулого року у нас сподобалось і весело було. Ніби й не вони цілий вечір мовчали і в тарілках виделками колупались.
Чоловік уже й погодився, а я проти. Сказала, що картоплю і м’ясо вони і дома можуть їсти, нащо їхати за двісті кілометрів? Чоловік мій не балакає тепер зі мною, мовляв, так не можна.
А я не розумію, чому ж я не права і так не можна? Який привіт така і відповідь.
04,01,2023
Головна картинка ілюстративна.
