Коли я вперше побачив її, то подумав, що зустрів богиню. Її неймовірна краса – довге волосся вівсяного кольору, великі блакитні очі, правильні риси обличчя, ідеальний стан. Від неї пахло конвалією, а поруч, ніби птахи співали. Я вирішив що жити без неї не зможу.
Та тільки вона на мене уваги не звертала. Скільки разів я не кликав її на вечерю або просто попити каву, вона була зайнята. Я дізнався, що її улюблені квіти білі лілії, якось приніс її величезний букет. Очевидно, тільки він став причиною того, що вона погодилась випити кави.
Таких зустрічей було кілька, а потім вона стала відчувати до мене симпатію. Єдиною перешкодою для нас було те, що у неї двоє дітей і чоловік.
Це було все дуже не просто. Ми зустрічались кілька років перш ніж вона наважилась піти з сім’ї. Я так радів, адже у моєму домі оселилась богиня і вона віднині буде жити зі мною.
Моєму щастю не було межі, але згодом усе минулось. Мені стало неприємно те, що вона могла довго сидіти у ванній кімнаті, їсти готувала без душі і нашвидкоруч. Вона не любила мити за собою посуд, а ще могла залишити на столі повно крихт від хліба і зовсім не хвилюватися, що це не правильно.
Мені став неприємним навіть її голос, її хода, рухи. І я зрозумів, що більше почуттів до неї немає. Не знаю чому. Постійно думаю про її вчинок. Як вона могла залишити чоловіка і дітей? А мне що з нею чекає.
Я розумію, що йти їй нікуди, але й жити з нею під одним дахом уже сил немає. Зібрав її речі у валізи. Зрештою, вона розуміла що йти з родини не потрібно. Навіщо це зробила? Так я кликав, але ж вона теж людина розумна.
Зрештою мені все одно.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – intermarium.news.