Живемо у невеликому селі на Черкащині. Не буду розповідати чому, але стосунки у нас із мамою Кирила розладнались на нашому весіллі. Ми спілкувались, але на рівні Привітань раз на рік і все.
Мені у спадок дісталась гарна господа від дідуся і бабусі, до того ж вони ще за життя переписали на мене свою землю. Ми з чоловіком обоє родом із села, познайомились у сільськогосподарському інституті, тому одразу переїхали і створили невелике фермерське господарство.
Я вирощую в теплиці квіти, роблю соління на продаж і варю сири. а чоловік займається землею і нашою фермою. Не скажу, що ми аж дуже заможні, але хліб і до хліба маємо. тож коли мама чоловіка змушена була залишити свій дім, ми одразу придбали їй будинок у нашому селі.
Про те, що вона житиме з нами і мови не було. Чоловік, також не має контактів зі своєю мамою. він пішов у тата і мамин характер терпіти не може довго.
Свекрусі довелося зібрати найнеобхідніше та переїжджати у порожній дім. Без ремонту, без меблів, без звичайних умов.
Звичайно, ми вирішили там зробити хоч би мінімальний ремонт. Я, у свою чергу, дозволила перевезти їй бабусині меблі, які залишились від бабусі і дідуся, адже ми збиралися їх продавати. Все було просте, але меблі нові там і шафа купе і ліжко нове і столи і кухня. Дідусь і бабуся все нове придбали і в нас воно зберігалось в належних умовах.
– Це що? Навіщо ви привезли мені все старече? — це перше, що заявила свекруха коли побачила дім і все, що ми туди звезли.
Дивану було 4 роки — бабуся навіть не спала на ньому. Невже свекруха думала, що ми новими меблями увесь дім обставимо?
Мало того, вона заявила, щоб ми все вивезли. Вона була вражена, що до її приїзду не зроблено ремонту і не надано їй належних умов. І це при тому, що ми за тиждень у всьому домі зробили косметичний ремонт і встановили ванну. Чоловік почав робити отоплення, аби взимку мама не палила старої грубки.
Ми вийшли з опущеними головами. Можна було чекати чого завгодно, але не такого. мама чоловіка того ж дня розвернулась і поїхала за кордон, а ми впустили у той дім сім’ю зі Сходу. Катя і Василь стали за цей місяць нашими добрими друзями і прекрасними працівниками у нашому господарстві.
Але вчора пролунав дзвінок: мама Кирила попередила, що повертається у “свій” дім. Мовляв, там їй не подобається і вона хоче старіти поруч з нашою родиною у “своєму” домі.
І що тепер? До нас її не взяти, а Катю з Василем виселяти ми не збираємось, це ж не по-людськи.
Миру нам усім!
