fbpx
Історії з життя
Цього разу все пішло не так. Коли Валентина прийшла до дітей, одразу відчула якусь напругу. До вечора дочка нарешті наважилася сказати

Кожен Новий рік Валентина зустрічала у дочки. Приходила заздалегідь, дарувала подарунки. Потім розважалася з онуками — грала з ними в ігри, читали книжки та гуляла вулицею. У цей час батьки накривали на стіл. Після вечері Валентина вкладала онуків спати, а посидівши з дітьми до півночі, теж лягала в ліжко. Дочка із зятем йшли до друзів. Повернутись могли і за добу. Валентину це не бентежило. Кращого святкування Нового року вона й не уявляла.

Цього разу все пішло не так. Коли Валентина прийшла до дітей, одразу відчула якусь напругу. До вечора дочка нарешті наважилася сказати:

— Мамо, нас запросили друзі зустрічати Новий рік за містом.

— То, їдьте, а я залишуся з онуками.

— Діти поїдуть з нами. Ти ж все одно не веселишся у Новий рік. А ми приїдемо за два дні, ти прийдеш до нас і ми відсвяткуємо Новий рік з тобою.

Валентина йшла додому і не вірила: «Ну от, нікому я не потрібна. Могли хоча б залишити зі мною дітей, чи попередити заздалегідь. Хоча що змінилося б? Потрібно змиритися з тим, що я вже нікому не потрібна».

Заплакана Валентина зайшла в під’їзд, аж раптом з ліфта вийшов Дід Мороз. Мабуть, повертався від якоїсь дитини.

— Чому ви плачете у такий чарівний день, — запитав дідусь з білою бородою.

І тут у Валентини з очей покотилися сльози. Дід Мороз взявся її заспокоювати, а потім дістав з мішка коробочку і подав жінці:

— Це вам. Вибачте, що заставив вас так довго чекати. Вірте у диво. Все у вас буде добре.

Не встигла Валентина подякувати, як Дід Мороз вийшов із під’їзду. Жінка трохи постояла і пішла додому. Подумала, що в коробочці певно якісь солодощі поставила чайник. Вирішила, що чай питиме на балконі, типу, теж на природі. Тим паче, що скоро почнуть запускати феєрверки. От і буде їй свято!

Заварила чай. Розпакувала коробку і ахнула. Не було там цукерок.

Колись давно у дитинстві вона побачила дерев’яну скриньку у подружки. Потрібно було вставити ключ у проріз, кілька разів покрутити, а потім відчинити кришку. Там на дзеркалі танцювала балерина. Це виглядало дуже чарівно.

Тоді маленька Валя дуже хотіла мати таку ж скриньку, просила у дорослих і у Діда Мороза, але марно. Так дівчинці ніхто й не подарував омріяну річ.

А тут ось вона, скринька з балериною. Щоправда, не така, як у дитинстві. Пластмасова невелика коробочка та балерина танцює від батарейок. Але це те ж саме диво.

Валентина налила чаю, завела балерину та слухала музику з «Лебединого озера» Чайковського.

Жінка не знала, що це було збіг, випадковість чи диво. Але їй було спокійно та добре на душі.

З новим роком!

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page