Все почалося після того, як я запросила свекруху в гості. Я дуже старалася показати їй, що її синочок завжди буде смачно нагодований, що в домі чистота та порядок. Я справді смачно готую і вже сама себе перевершила, свекруха тільки брови піднімала і слова не казала, що не смачно.
Але я старалася її вразити не лише через те аби вона була до мене прихильна, а думала, що так прихилю її й до свого сина. Данилко у мене хлопець дуже замкнутий і нетовариський, більше часу сидить за комп’ютером. Я не заперечую, бо він вже підліток, там все складно. Але кому завадить любов, навіть, якщо не рідної бабусі.
Але всі мої старання обернулися проти мене.
Отож, сіли ми за стіл та й їмо, я все подаю та підношу, а свекруха тільки очима пасе, але не так страви, як мого сина.
Звичайно, що я приготувала й те, що любить Данилко – піцу та торт, тому дитина собі наминає, а мені й радісно від того.
Коли він попросив ще шматок торта, то я пішла по чисту тарілку, а свекруха тоді й каже:
– То хіба так можна? Ти що не бачиш, що той шматок зайвий?
Я застигла і глянула на чоловіка, а той наче не до нього та в тарілку та мете.
– Що ви сказали?
– Тобто, тебе дивує, що я сказала, але те, що бачили твої очі тебе не турбує?
– Ви про що?
– Твій син з’їв цілу піцу, далі взявся до салату, далі відбивні і ще попросив хліба, далі чай з чотирма ложками цукру і другий шматок торта.
– І що? в дитини хороший апетит. Він росте.
– Росте? Ти бачиш куди? Сину, ти такого хлопця точно не прогодуєш. Я була проти того аби ти йшов на чужі діти, а тепер тобі кажу прямо – дивися добре, бо як і друге таке буде, то я не знаю, по світу з торбами підеш.
Вона встала і пішла геть, але її слова запали чоловікові в душу, він тепер починає вести себе так, як його матір. Я не дозволю так розмовляти з моїм сином і тим більше, що я його годую, а не хтось.
Але варто мені попросити більше грошей, як чоловік одразу біжить перевіряти чек, чи я те купила, на що просила гроші. Невже я в чоловіка маю випрошувати гроші? Для чого він мені тоді такий здався, коли я всі кути тримаю, а він за своє ще й чеки просить? Як би ви вчинили на моєму місці?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
