fbpx

– Ти? А ти – помилка моєї молодості. – без жалю відповіла сину, – Твій батько тоді був правий, потрібно було до спеціалістів звернутись, – без будь-яких емоцій відповіла Віра і відвернулася

Віра мала дитину в 16 років. Батькові дитини було стільки ж. Не будемо згадувати всі подробиці грандіозних розборок, які тоді трапилися, але після появи малюка підлітки розійшлися дуже швидко. Після того, як Віра усвідомила, що Колі немає діла, ні до неї, ні до сина, то відразу ж втратила весь свій інтерес до дитини. Вихованням Саші займалися бабуся і дідусь, батьки Віри.

Коли дівчині виповнилося 18 років, вона переїхала в сусіднє місто з новим кавалером. Не дзвонила і не писала батькам, хоча вони шукали зустрічей з донькою. Їм було незрозуміло, як можна було залишити свого сина? І звичайно ж соромно. Їм було соромно, що виростили таку безвідповідальну дочку.

Надія Аркадіївна і Павло Миколайович дуже старалися, щоб Сашко ріс щасливою, здоровою дитиною, був добре одягнений і взутий.

Дідусь заробляв тим, що ходив в море, а бабуся займалася вихованням онука. Саша досі вважає саме їх своїми батьками. Він безмірно їм вдячний за щасливе і безтурботне дитинство, гарну освіту і все інше.

Коли Сашкові виповнилося 18 років, бабусина племінниця зібралася заміж. На торжестві були присутні всі родичі, в тому числі і рідна мати. На той час вона вже встигла втретє вийти заміж і мала другу доньку.

Старшій було 9, а молодшій трохи більше року. Юнак був радий, адже хотів познайомитися і поспілкуватися з сестрами. А також задати хвилююче питання: «Мама, чому ти мене залишила?».

Незважаючи на те, що він дуже любив своїх бабусю і дідуся, він все-таки сумував по матері і не забув її. У нього навіть була одна  фотографія. Адже дідусь все спалив. Віра розмовляла з однією з родичок, розповідала тій, які у неї прекрасні дочки.

– Мама, а як же я? – запитав Сашко.

– Ти? А ти – помилка моєї молодості. Твій батько тоді був правий, потрібно було до спеціалістів звернутись, – без будь-яких емоцій відповіла Віра і відвернулася.

Через 7 років, коли Саша жив у своїй двокімнатній квартирі з дружиною та дочкою, задзвонив телефон і номер був незнайомий.

– Синку, привіт, дядько Вова дав твій номер. Це твоя мама. Я знаю, що ти живеш окремо від дідуся і бабусі. І якраз твій будинок знаходиться недалеко від університету, де вчиться твоя сестра. Нехай Валерія поки поживе у тебе? Все-таки рідня. Їй не подобається гуртожиток, а знімне житло дорого коштує. Григорій покинув мене, а мені одній важко: одна дочка в інституті вчиться, а інша – в школі, а третю скоро в дитячий садок віддавати.

– Ви номером помилилися, – сказав Саша і повісив трубку.

Підійшов до доньки, взяв її на руки і сказав:

– Давай збиратися, а то пора йти зустрічати маму, а після всі разом поїдемо до бабусі і дідуся.

– А на вихідних поїдемо всі разом на дачу, ти, не проти? – запитала маленька Саша.

– Обов’язково! Адже не можна порушувати сімейні традиції.

Деякі з родичів Саші порахували його вчинок неправильним, адже міг же сестрі рідний допомогти, мамі важко одній трьох дітей ростити. А Саша вважає, що зобов’язаний допомагати тільки дідусю з бабусею, а чужій жінці не збирається, тим більше, що він для неї помилка.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page