Коли я побачила свою невістку, то була здивована вибором сина. Не подумайте, що я хотіла синові якусь принцесу, але вже ж не таку непомітну. Я повела себе гостинною господинею, бачила, як Іванка дивиться на мого сина, мліє біля нього, а того аж розпирає від такого ставлення і у мене почали відкриватися очі і я зрозуміла таке, що волосся на голові заворушилося. Я мала діяти.
Я була звичайною дівчиною, яка спочатку закохалася в відомого кіноактора. Далі в найкрасивішого крутого хлопця, а далі вже вийшла заміж за того, хто покликав заміж, бо вже треба було жити життя, а не мріяти.
Дітей я своїх дуже любила, чоловіка поважала, ми прожили отак тридцять років. Доньку старшу заміж видали, а тепер і син привів в дім невістку знайомитися.
Чом би мені не радіти?
Ну, по-перше, через те, яку саме невістку він привів.
Іванка вже така закохана, вже така розімліла, вже така на все готова, що мені стало не по собі. Хоч я й не показала, що вона мені не сподобалася, але вона вирішила, що це я вирішую чи буде син на ній женитися чи ні.
Прийшла вона серед тижня з тортом і почала мені розказувати, як сильно вона любить мого сина, що вона буде йому все життя вірна і буде про нього піклуватися.
– Повірте, я буду йому чудовою дружиною і ніколи не закручу йому голови.
– Люба моя, та, може, справа якраз і в цьому, – сказала я їй обережно.
Вона нічого не розуміла, чому саме я проти того, щоб вони женилися, а я прямо не могла сказати, що у мене була з сином розмова і я таки підтвердила всі свої застереження.
Якраз після знайомства я переговорила з сином, бо його вдоволений котячий вираз на лиці мені геть не подобався.
– Сину, ти любиш її?
– Так, вона мені подобається.
– Тобі подобається, як вона до тебе ставиться?
– Так, що тут такого.
– Тобто, тобі подобається, що вона так само сильно любить тебе, як ти себе?, – в’язалася вже я в боки.
– І що тут такого?, – загиготів син, – Я ж її ні до чого не закликаю.
– Та якраз і закликаєш своєю поведінкою, дитино. А потім тобі набридне її обожнювання і ти знайдеш собі іншу, яка буде твоєю копією і ви обоє будете любити лише її. Так буває, дитино. Іванка буде роки тебе забувати, може, й діти у вас будуть, які теж будуть не щасливі, бо не знатимуть тата і щасливої мами. Сину, для чого запускати цей механізм? Навіщо множити це? Ти від цього точно не станеш щасливіший. Якщо ти маєш почуття до Іванки, то просто розійдися з нею, як порядна людина. Дай їй шанс бути щасливою з кимось іншим.
Син пішов від мене дуже невдоволений. Я розумію, що важко відмовитися від обожнювання, ми ж не актори чи зірки, які мають цього в надлишку. Такі відчуття призводять до ейфорії. Хто ж від такого відмовиться?
Але, видно, мій син таки щось сказав Іванці, бо та прийшла вже мене задобрювати.
Як їй пояснити, що не треба лізти в такі стосунки, які зараз такі прекрасні, але згодом не приноситимуть радості?
І я вирішила це зробити класичним способом – включила зарозумілу свекруху.
– Ти не пара моєму синові, ти ж це розумієш? І я ніколи не дозволю такому статися.
Я казала майже правду, я зроблю все аби мій син був порядною людиною, хоч навколо стільки спокус аби стати геть іншим.
Звичайно, що вона нічого не зрозуміла, знову просила і запевняла. Але я попросила її за двері. Хай вже я буду тією людиною, яку вона буде обвинувачувати.
Може, колись до неї дійде, що я їй зробила послугу? Як гадаєте?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
