Ой, ні! Кого-кого а цю мадам я тут точно зустріти не думала. Це ж треба було на інший кінець країни переїхати, аби зустріти цю панянку на ринку. Але тікати було пізно: мене побачили і впізнали. Тому натягнувши на обличчя маску безмежної радості пішла обіймати Олену Степанівну – мою колишню свекруху.
Кохання до її сина інакше як туманом і помутнінням не назвеш. Ну самі посудіть: жити одинадцять років у шлюби не з ним, а з його матусею. Тобто, Олені Степанівні він віддавав усю до копійки свою зарплатню. Вона ж їздила з ним по ринках і магазинах одягаючи і взуваючи свого ненаглядного синочка в найкращі речі моди шестидесятих років. Олег телефонував їй по три чотири рази з роботи, розповідаючи, що їв і чим зайнятий. Та ми жоднісінького разу за тих одинадцять років навіть на прогулянку удвох не вийшли – з мамою Оленкою. А що ця пані мені після появи дітей влаштовувала. Вона вважала себе і тільки себе їхньою мамою.
Зараз, я навіть згадувати все те не хочу. Дякую моїй матусі, яка одного разу просто забрала мене звідти. Я дуже хотіла повернутись до свого чоловіка “додому”, але моя завше добра і спокійна матір вперше поставила ультиматум:
— Поїдеш туди, додому не вертай! Я й знати тебе не хочу!
Як же я їй вдячна. За перших півроку вільного життя я набрала двадцять кіло до своїх сорока. Нарешті почала спати ночами. У мене з’явились сили і бажання жити і посміхатись. А діти змінились до невпізнання. Донька вчитись краще стала, а малий син забув про свою вічну плаксивість. Спокій пішов нам на користь.
І ось, майже через п’ять років я зустрічаю її на місцевому ринку. Олена Степанівна не просто зраділа – підскочила від радості. І першим же своїм запитанням ошелешила мене:
— Ти з Олегом знову жити разом будеш? А то ота дівчина, яку я йому після тебе знайшла геть йому не пара. Прикидалась овечкою, доки порогу мого дому не переступила, а тепер, – змахнула сльозу, – я й слова сказати не можу. Вона господиня і все тут!
Олена Степанівна після мого від’їзду буквально через місяць привела в дім нову невісточку. Молоденька з великими блакитними очима і довгою русою косою, хазяйновита, з села. Тобто я, але на одинадцять років молодша. Панянка вважала, що та так само, як і я буде мовчати терпіти і любити, але дівча було собі на умі.
Зі сльозами мені розповіли, як її сина у неї просто “підмінили”. І зарплатню він не дає і речі сам з дружиною купує і ремонт затіяв, а з нею навіть не порадились. А ще, замок до своєї кімнати поставили, аби вона зайти не могла.
Я й раділа і плакати хотіла. Нарешті, моя мрія здійснилась – Олег став чоловіком, але не для мене. Десь на порозі свого сорокаріччя він нарешті зрозумів, що таке бути мужчиною. Шкода, що я так сліпо його любила і не змогла вчасно поставити свою свекруху на місце.
Олена Степанівна ніколи не розуміла і навряд зрозуміє, що її любов до сина не є нормальною. Зараз вона на місці на, яке колись поставила мене – зайва у своїй родині.
Як би там не було, а я бажаю їм усім щастя і душевного спокою.
Автор Анна К.
Передрук заборонено
Головне фото – firestock
Популярні статті
- Кредит під 500%: українці масово потрапляють на гачок до Манівео
- “Секретний” рецепт найсмачнішого в світі САЛА. За вуха не відтягнеш!
- «Марічко, я тебе дуже прошу, нікому не кажи, що ти тут бачила». Марічка слухала цю сумну розповідь, та не могла зрозуміти, чому її подруга обманювала увесь цей час. Хіба вони не люди, не зрозуміли б? Може, чимось би допомогли
- У Великій Британії мають намір заборонити вологі серветки
- 2 наречені на 1 весіллі: дівчина прийшла на весілля свого коханця у весільному платті