Оля сиділа і постукувала ручкою по столі. Треба було закінчувати звіт, але щось не клеїлося, не могла зібратися з думками…
Погляд весь час повертався до папірця на столі. Записка.
«Ти знову не приготувала вечерю! Я прийшов з роботи, а їсти вдома нічого! Замовив піцу. Заплатив твоєю картою. І, до речі, подав на розлучення! Чекай на повістку, а я пішов спати».
Не дочекався. Поїв. Кинув брудні речі у ванній, в корзину покласти не спромігся, і пішов спати. Оля з сином з прогулянки і справді повернулася пізно, заходила до мами, посиділи, бабуся скучила, онук то в садку, то з нянею, бо Ольга часто на роботі затримується. Так що 22.30 прийшли, спати відразу Ваню поклала. І він втомився, і їй ще звіт здавати… заглянула в спальню… запах свідчив, що справа піцою не обмежилася.
Не дочекався, не поговорив, вирішив що їй достатньо і ЗАПИСКИ!
Оля продовжувала нервово стукати олівцем по столу. Цифри в голову не лізли…
Зате лізло все інше…
Шалена закоханість, божевільні зустрічі, прогулянки, квіти… весілля, півтора року щастя, а потім ще більше щастя, коли стало зрозуміло що вона чекає дитину. А потім… ну не вистачає грошей, нехай, повернулася на роботу, а син в садок піде. Часто затримуюся на роботі, треба найняти няню. Щоб найняти няню, треба ще грошей, довелося ще роботи взяти… квартиру мама подарувала, Оля ремонт зробила, не сама, звичайно, найняла людей. І все оплатила…
А де ж чоловік був?
Що б дома не робилося все це робила Ольга. Ось і за піцу він її картою розплатився…
Квартира її, сама працює і забезпечує родину, нестачі в грошах немає, кредит виплатила за машину, у відпустку з’їздили з її премії…
А що ж чоловік? Де він був весь цей час?
На заводі працює, втомлюється дуже, не п’є, на футбол не ходить, з риболовлі завжди з рибою повертається, на думку подруг «ідеальний чоловік»…
Ось тільки чому вона все на собі тягне?
Ольга встала і пішла в спальню. Чоловік хропів лежачи прямо в одязі поперек ліжка…
— Ну і навіщо ти мені потрібен? Якщо я без тебе вже п’ятий рік справляюся. Приходжу пізно, ти вже спиш, ти ж на роботі втомився, навіть «подружні обов’язки» вже не обов’язки… ну і навіщо все це тоді… а знаєш… я згодна… розлучення – це вихід, Ваня тільки засмутиться…
Оля прикрила двері. Повернулася в вітальню і написала начальству що здасть звіт завтра після 3.
«Попрацюю вранці, на свіжу голову»
У спальню повертатися не хотілося… і Оля пішла в дитячу. Добре, що купила відразу велике ліжко Івасикові», – подумала вона і прилягла поруч. Погладила сина по голові…
— Спокійно ночі, все буде добре!
Ваня міцно спав.
Ось тільки чому так погано на душі…
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
