Ми познайомилися з Іллею, коли мені було 27 років, а йому 20. У мене за плечима важке розлучення, двоє маленьких дітей на руках і вічно всім незадоволена мама, до якої нам з хлопцями довелося переїхати.
Ілля орендував сусідню з нашою квартиру і одного разу ми зіткнулися з ним на майданчику при певних обставинах. Я довго намагалася відкрити двері, в результаті зламала ключ у замку, а вдома були діти, які вже починали плакати. І тут звідки не візьмись – Ілля. Запитав, чи не потрібна допомога. Я кажу: дуже потрібна. Він подивився уважно на проблему, пішов за інструментами і через хвилину я вже була в квартирі. Запросила Іллю на чай, але він відмовився. Я тоді ще подумала, який “рукатий” чоловік, не те, що мій колишній, який лампочку не міг вкрутити.
А потім ми зіткнулися в під’їзді ще раз, і ще раз. Зрештою, він зайшов до нас у гості на чай, принагідно полагодив кран у ванній.
Не знаю, чому, але мене шалено до нього тягнуло. Він здавався таким мужнім, сильним, з тих, хто точно захистить і візьме на себе всі проблеми. Тоді я й уявити не могла, що йому лише 20. Якби знала, точно не закохувалася б. Хоча, кого я обманюю, як в такого не закохатися.
Далі все відбувалося, як уві сні. Спочатку він запросив мене просто прогулятися по місту. Ми бродили годин 5, а моя мама потім бурчала, що втомилася з пацанами возитися. Їй не дуже подобався Ілля.
Але її думка мене мало хвилювала, тому що вперше в житті я відчувала себе жінкою, поряд з якою справжній чоловік. Ми почали зустрічатися.
Ні, він жив окремо від нас, у себе, але ми були вже разом. Хлопчаки його так швидко прийняли, що я просто рот від подиву відкрила. Ілля теж із задоволенням з ними возився, відводив в садок, забирав, коли міг.
Приблизно через 4 місяці, як ми почали зустрічатися Ілля зробив мені пропозицію. Зауважу, про те, скільки йому років, я не здогадувалася. Я бачила, що він молодший за мене, але за рахунок статури, зросту, я давала йому 25, не менше, тобто вважала майже своїм ровесником.
Очі на ситуацію розкрила мені його мати, коли він привів мене з нею знайомитися. Ніколи не забуду її перший погляд на мене, мені здається, так шуліки дивляться на зайчиків, якими хочуть повечеряти.
Ми сіли за стіл, випили по келиху, трохи поїли і вона задала мені питання в лоб, від якого я ледь зі стільця не впала. «Вас не бентежить, що у вас з Іллею така велика різниця в віці?». Що? Яка різниця у віці?
Я зніяковіла і прошепотіла: «Ні, а що такого?».
«Тобто 7 років для вас – це нічого такого».
І ось тут я впала в ступор. Мене немов обухом по голові огріли. Як продовжити розмову? З одного боку, зізнатися, що я не знала скільки років майбутньому чоловікові – це крах в очах майбутньої свекрухи. З іншого – мене дійсно застали зненацька. Я, звичайно, була молода і душею і не тільки, але ніколи не думала, що у мене буде настільки юний чоловік.
Вдома відбулася розмова з Іллею. Сказала йому, що була впевнена, що він старший, тому що виглядає мужньо дуже. А він спокійно так каже: «Ну тепер ти знаєш скільки мені років. І що зараз це змінює, якщо ми один одного кохаємо».
Я подумала, а дійсно. Чому повинна відмовлятися від чоловіка, якого вважаю ідеальним для себе через якісь забобони.
Загалом, ми одружилися. Свекруха не сильно мене шкодувала, весь час робила наголос на тому, як її синочку тепер складно таку сім’ю утримувати. А Ілля, між іншим, закінчив коледж і був хорошим програмістом. Так що грошей нам вистачало.
Через рік появилася наша спільна донечка Карина. Тато її, звичайно, обожнював. Доглядав за нею так, як інші дорослі батьки не роблять. Без питань вставав до неї вночі, міняв підгузки, поїв, купав. Загалом робив все те, про що колишній чоловік навіть не думав.
Через кілька років ми придбали нехай невелику, але власну квартиру.
Я дуже старалася, щоб Іллі було зі мною добре. Звичайно, стежила собою, та так, що ніхто з наших нових спільних друзів і не здогадувалися яка у нас різниця.
Але… в якийсь момент Ілля занудьгував. Почав пропадати у друзів, приходив пізно і часом напідпитку. Відбувався скупими фразами, мовляв, на роботі затримали, до друга треба було заскочити.
Йшли роки, діти підростали, і я почала помічати, що нам зовсім нема про що говорити.
І ще він почав якось до мене чіплятися. То зачіска не та, то колір волосся. А одного разу ми повинні були разом йти в гості на день народження до його друга. Так він на порожньому місці влаштував суперечку, як я потім зрозуміла, щоб піти без мене.
Тут слід сказати, що вік, звичайно, брав своє і до 37 років, я вже не виглядала, як дівчинка. А він був тридцятирічним красивим і молодим чоловіком. Природно, жінки до нього буквально липли.
У підсумку, сталося те, що, напевно, було прогнозовано. У Іллі з’явилася молода дівчина.
Я, звичайно, дуже переживала, але не дорікала і все сподівалася, що у нього це мине. Поки не зрозуміла, що він соромиться йти зі мною по вулиці і не дізналася, що та панночка міцно прибрала до його рук.
Зараз Ілля живе у неї, у них скоро весілля. Ми розлучилися, але він як і раніше хороший батько, допомагає моїм хлопчикам і, звичайно, дбає про дочку. На цьому моя красива казочка про любов закінчилася.
Сорокаріччя я відзначала з мамою і дітьми, які вже такі дорослі і самостійні. Але вперше за стільки часу відчула себе спокійно. Зараз вже не розумію, навіщо дозволила втягнути себе колись в ту авантюру? «Нерівні шлюби», якщо жінка старша, з самого початку приречені на провал. Коли йому було 20, а мені 27 – це був чудовий союз двох молодих людей. А ось 30 і 37 – це вже молодий чоловік і не молода дружина.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
