fbpx
Історії з життя
У моєї мами є подруга. Ось виносила вона якось сміття на смітник. А там безхатько. Ну, вона викинула кульок і пішла додому

Весь тиждень ходила на роботу – безхатько сумував біля сміттєвих баків в картонному ящику з-під холодильника (зима, холодно).

У суботу привезли їй новий кухонний стіл, а старий дівати нікуди (чоловіка немає). “Витягну стіл в під’їзд, закрию двері, покличу безхатька, попрошу – нехай винесе на смітник” Так і зробила. Піднявся безхатько, схопив стіл в оберемок і виніс! Вона йому сує 50 грн. (типу на пляшку), а він піднімає очі:

– “Можна мені гарячого чаю зі шматочком хлібця? Ви не бійтеся, я там на підвіконні посиджу, почекаю”.

Зробила подруга чай і бутерброд з маслом і ковбасою, налила в тарілку гарячого борщу зі сметаною. Винесла, а сама за двері шусть і в вічко дивиться. Поїв безхатько, повертається в бік дверей і тихо так – “Спасибі Вам. Бог все бачить!” – та пішов.

Так і ходила вона на роботу і підгодовувала безхатька.

А одного ранку йде, а його немає, і ввечері немає, і на наступний день немає!

“Де ж він? Може в інший двір подався?” Обшукала всі двори – немає. А на серці тривога і все.

Знайшла вона його в лікарні (світ не без добрих людей). Хворий, голодний, брудний, а як її побачив, очі аж засвітилися!!! Життя в них прокинулося!

– “А я Вас і не чекав. Тільки сподівався і вірив! Мене Сергій звуть. Вибачте, напевно, незручна ситуація. А Вас навіть пригостити нічим не можу, відвести кудись”.

– “Що ти мелеш, Сергію! Угостити, відвести. Я жити без тебе не можу!”

З лікарні забирала його подруга. Йшли вони поруч. Сергій тримав її за руку занадто міцно – раптом це все сон і вона зараз зникне?

Минуло вже 19 років. Вони літні люди. У них є діти. Свій бізнес. Дві машини, 5-ти кімнатна квартира, дача з басейном. А він все так само міцно тримає її за руку – а раптом вона зникне?..

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page
facebook