У нас з чоловіком останнім часом не лагодиться і ще й донька починає характер показувати. У неї з Максимом ніколи не було теплих відносин, а тут, що він їй не скаже, то вона все в штики і ще й перестала йому «тато» казати, а все «він» чи «той». А потім взагалі йому таке заявила, що я вже й не знаю чи правильно вчинила з тим Максимовим батьківством.

Максим батько строгий і Настя йде гуляти лише тоді, коли прибере у себе в кімнаті та вивчить, що задали на парах і такий контроль доньку дратував ще зі школи, а тепер вона вже наче й доросла, а батько й далі за своє.

– Мамо, чому я маю його слухатися, якщо він мені навіть не батько! Я все про вас знаю, – сказала вона і ми дивилися один на одного і не знали, що й сказати.

– Доню, тато твій тато!

– Ні, я бачила свідоцтво і документи, ніякий він мені не батько, а те. Що він мене удочерив ще не дає йому права мені вказувати.

Максим зблід, може, пригадав свій вчинок, який тепер отак йому боком виліз, але що вже поробиш?

Ми з Максимом зійшлися дуже молодими, емоції шуміли, ми могли через одне слово тижнями не розмовляти, але вартувало нам помиритися, то я вважала, що немає кращого на цілому білому світі за нього.

І ось сталося так, що я зрозуміла, що скоро стану мамою. Він цьому геть не зрадів і сказав, що ще не готовий до цього і я маю сама вирішити цю ситуацію. Я не могла повірити, що коханий так може думати і чинити. Але він мене переконував і переконував, що не варто нам отак життя дітьми навантажувати, а варто пожити заради себе. І я його послухала.

Тим більше, що він запевняв, що між нами буде все й далі просто чудово.

Ми продовжували зустрічатися і після завершення навчання одружилися. Далі будували кар’єру і жили в своє задоволення.

Вже мені було тридцять, а про дитину й далі мови не було, Максим казав, що ще рано і от у нього скоро буде підвищення і тоді вже він буде думати про дітей, але я вперлася, що хочу дитину і все. Тому дві смужки мене потішили, а його, навпаки, кинули в холодний піт. Я вірила, що він все це прийме і надалі буде чудовим батьком, але ж де. Кожного дня він мені доповідав, яка зараз дорога оренда квартир, а на свою ми не спроможні, як дорого обходяться діти, а де ще освіта.

І так він мені капав і капав, що я не витримала і вирішила, що з мене годі, я не знаю цієї людини і знати не хочу. Ми розійшлися і я поїхала до батьків.

Вони були дуже раді тому, що я матиму дитину, мене підтримували з усім. Коли ж постало питання батьківства, то я не вказала батька в свідоцтві. Розумієте, це було щось таке імпульсивне, але таке правдиве, що я не могла по-іншому: якщо Максиму не потрібна така ангельська донечка, то навіщо його записувати батьком? От і поставила прочерки.

З часом Максим все зрозумів і дуже довго доказував, що здатен забезпечити свою доньку усім, казав, що згоден для нас на все. І я дала йому другий шанс.

Що стосується матеріального плану, то Максим повністю його забезпечив, але щось між ним і донькою контакту як не було змалку, так нема і зараз. Він дуже вимогливим був до неї і казав, що так її привчає до життя, а тепер от пожинає плоди.

Я розповіла доньці про те, що ми просто розходилися і щоб Максим справді був їй батьком, то прийшлося її удочерити, так було потрібно.

– Доню, ти маєш бути пристосована до життя, тому я такий строгий з тобою, бо життя далі не буде легким, а ти вже будеш до всього готова. Я переживаю за тебе, тому так чиню.

Наче помирилися, але я от не знаю чи надовго і чи справді варто було мені тоді так чинити, може, це я й спричинила між ними таку прірву?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page