fbpx

У той час саме ні копійки у домі не було, а тут свати без попередження на гостину. Я що мала у погребі на стіл поставила: яйця пожарила, ікру кабачкову, ще салати якісь дістала, ну і бараболі наварила. Посиділи поговорили, поїхали вони. А потім донька моя телефонує дуже невдоволена

У той час саме ні копійки у домі не було, а тут свати без попередження на гостину. Я що мала у погребі на стіл поставила: яйця пожарила, ікру кабачкову, ще салати якісь дістала, ну і бараболі наварила. Посиділи поговорили, поїхали вони. А потім донька моя телефонує дуже невдоволена.

Для мене серпень місяць завжди непростий. Саме додому донька моя старша із дітьми їде, я їй торби збираю, ні і на те, щоби малих до школи зібрати кілька тисяч передаю. Потім дрова. На них я відкладаю з кожної пенсії і виписую у лісі. ніби, як дешевше виходить, але якщо врахувати те, що їх привезуть, та ще й поріжуть, то майже так само. якби я їх придбала уже готові.

От і цього року те ж саме, тільки доньці грошей більше виділила. адже у неї третій син у перший клас іде. Знаю я що важко їм фінансово усіх зібрати, от і допомагаю, чим можу.

До десятого числа лишилась я ні з чим. Якщо правду сказати, то навіть у мінусі такому, що геть Полінка у магазині мені хліб на список не дає, поки те що винна не поверну.

І от, у час такий до мене свати на гостину приїхали. Вірете, у хаті лиш каша гречана з піджаркою і коржі на сковороді зроблені. ну нічого немає. аби гостей пригостити. Тушонку із погреба і ту доньці віддала до останньої банки. А нащо мені одній? Хай їдять у місті діточки домашнього.

Читайте також: Мама знову учора прийшла до мене. Я й двері їй відчиняти не мала бажання. адже знала, що знову проситиме мене вибачити братову. Бачте, Оля мене зрозуміла не правильно і ніякого лихого умислу не мала. Мовляв, вона щиро не розуміє, чому то я так відреагувала, адже це усього лиш слива якась

Ну чим багата, тим і пригостила: яйця смажені, із погріба салати різні, картоплі зварила. Посиділи ми ніби й не погано. Я дуже вибачалась за такий прийом, адже не часто вони до мене приїздять, але сваха аж сміялась, мовляв не їсти приїхали. То я й заспокоїлась.

Побули вони у мене день, та й поїхали далі на свій курорт відпочивати, а вже увечері до мене донька уся в сльозах телефонує:

— Мамо, – каже і хлипає у трубку, – Що це таке діється? Як це ви свекрів моїх зустріли, що навіть чоловік мені вичитує., що ті й хліба на столі не бачили. Свекор каже, що траву їв і травою закусював. Такого прийому вони не очікували, кажуть, що ти їх бачити не рада була. 

Я так і сіла. Оце тобі гості. Розповідаю доньці, усе як є: що я без копійки, що сама коржики їм і що все їй віддала, а вона і чути не хоче:

— Як мені тепер, мамо, з ними під одним дахом жити? Невже не могли піти чи ковбаси придбати, чи того ж хліба. Свекор мені те до сивого волосся вигадуватиме, буде мені ваша ікра кабачкова і в супі і в борщі. Невже ж важко було гостей нормально нагодувати, мамо?

Вона там хлипає. а я тут. Соромно стало, а чого і сама не знаю. Набираю сваху, хотіла поговорити, вибачитись, а вона мене скидає. Сват теж розмовляти бажання не має.

Донька дметься, свати не балакають, а я не розумію, у чому ж вина моя?

Чи я їх з подвір’я виставила, чи що лихе мовила? 

От скажіть, невже мала вище голови стрибати і в ще більші борги влазити тільки тому, що свати приїхали?

Ви б як вчинили на моєму місці?

15,08,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page