Intermarium-Новини Міжмор'я

Учора пішла до матері, аби порадитись. Ми із нею завжди в суботу зустрічаємось за чашечкою чаю, обмінюємось новинами і просто розмовляємо. Вчора ж ми не змогли поспілкуватись нормально. У мами була моя сестра і коли вона почула мою новину, то влаштувала не надто приємну сцену. Бачте, я не маю права, навіть думати про таке, адже у її сім’ї нині дуже складні часи.

Десять років ми із чоловіком чекали на ті дві смужки. Уже й надію втратили, хоча ні, все ж вона жевріла у кожному із нас. Спеціалісти розводили руками, казали. що ніяких відхилень ми не маємо і вони щиро не розуміють у чому ж справа.

Саме тому я перші симптоми списала на недугу. Місяць місця собі не знаходила аж поки не пішла до сімейного. Галина Яківна сміялась від душі і попросила мене придбати тест. Таки так, я при надії.

Оскільки ми із чоловіком жили удвох у двокімнатній квартирі, то і ремонтом якось не переймались. А це стали, озирнулись і зрозуміли, що наш дім для дитини не пристосований зовсім. Вирішили робити ремонт: замінити підлогу, підготувати кімнату, придбати меблі. Та й вбиральню треба було повністю переробляти, адже там ми поставили душову кабіну.

От із такими турботами я до мами і прийшла. У той день у неї і сестричка моя була.

Читайте також: Коли не стало мого чоловіка, єдиною підтримкою мені і дітям була його мама. Ніна Аркадіївна узяла на себе догляд за онуками а я пішла працювати. Якщо чесно, я ніколи не думала про те, що можливо, колись знову вийду заміж, але доля розпорядилась по іншому. Артур дуже добра і порядна людина, я його щиро кохаю, але проти нашого союзу раптово виступила Ніна Аркадіївна

У сім’ї Аліни нині непрості часи – у її свекрухи недугу знайшли і всі заощадження розтанули за перші два місяці. Моя сестра і її чоловік нині роблять усе, аби врятувати його маму. Надія є. але потрібні сума яку збирають усім світом.

Як тільки Аліна почула про мої плани, то аж ногами затупотіла від обурення. Я її такою, навіть у дитинстві не бачила. Так вона горланила, що сусідка через стіну прибігла, що тут робиться питати.

за її словами я ми не маємо права, навіть думати про таке. Вона говорить, що мої плани і наш ремонт узагалі не на часі. Мовляв, якщо я маю якісь кошти, то повинна подумати про її свекруху, про неї врешті-решт.

— Я не зможу таке пробачити, – аж слиною бризкала, – Невже тобі потрібно щось пояснювати чи говорити? та як вам у голову таке прийшло узагалі? ти ж усе знаєш, усе.

Так, я дійсно у курсі її ситуації. більше того, ми із чоловіком коли усе стало відомо одні з перших, хто відніс кругленьку суму чоловіку сестри. після того, ми також приймаємо активну участь, коли грошима, коли відвозимо свекруху сестри куди треба, адже вони своє авто продали.

Але скажіть, хіба я у хоч у чомусь винна? Зрештою, я ж не чуже, беру, своє витрачаю. Та й звістку цю ми чекали десять років, чи й матимемо ще таке щастя.

Невже через ситуацію у сім’ї сестри, я повинна відсунути своє життя?

Підготувати квартиру до появи дитини з мого боку буде неправильно?

Ви б як вчинили на моєму місці.

13,08,2023

Головна картинка ілюстративна.