Ми з Миколою зіграли весілля десять років тому. За цей час маємо двох дітей, синочка та донечку.
У мого чоловіка є молодший брат. Женя лише минулого року наважився зв’язати себе сімейними узами. Його дружина має дитину від першого шлюбу. Даша — ровесниця нашої Ані, але вони не дуже дружні.
Зі свекрухою у мене були нейтральні стосунки. Звичайно, я слухала її претензії на свою адресу та закиди, але глобально ми з нею ніколи не мали непорозумінь. Я мовчала і терпіла її витівки, адже ми все одно живемо окремо. А потерпіти свекруху кілька годин я можу.
Напередодні Нового року свекруха зателефонувала, щоб я зібрала дітей — вона хотіла, щоб вони вибрали собі подарунки. Я не перечила. В принципі, я знала, що вони хочуть, але коли свекруха виявила ініціативу — нехай іде. Аня мріяла про бейбі-бьорна, а Кирило хотів спеціальний набір, щоб випалювати по дереву.
Вони повернулися за дві години. Всі у сльозах та без настрою. Натомість Даша світилася від щастя. Свекруха ж пашіла невдоволенням і сказала, що з вихованням дітей я не впоралась і це був останній раз, що вона їх з собою кудись узяла.
Потім син пояснив, що Аня попросила ляльку. Але бабуся не захотіла купувати, бо іграшка надто дорога. Кирило сказав, що він може залишитися без подарунка, аби сестричка не плакала.
А бабуся взяла і купила омріяну донькою ляльку Даші. А мої діти лишилися без подарунків. Ще й бабуся незадоволена виявилась.
— Навіщо ти тоді їх взагалі брала? Тобто для моїх дітей подарунок задорогий, а от для Даші в самий раз?
— Ну мої онуки мене любитимуть за будь-яких обставин, а от Там я не можу себе показати. Чи ти брату щастя не хочеш? Я що мала витратити на подарунки кілька тисяч. Я всього одну взяла. Нема мені на що гроші витрачати. те ж мені вигадали.
Дітям ми сьогодні під ялиночку подарунки таки покладем і те, що вони хотіли, але осад неприємний залишився надовго. Ми ж завжди святкували родиною це свято, а сьогодні сказали, що нікуди не йдемо.
Моя мама каже, що так не можна, а я вважаю, що роблю правильно. Крапка.
Головне зображення – pexels.
