Петро їхав додому, мов на свято. Накупив подарунків жінці і дитині, уявляв, як вони обоє кинуться йому в обiйми. Як жінка почне розпитувати про його життя на чужині. А донька сидітиме у нього на колінах і хоч ні слова не буде розуміти, але уважно вдивлятиметься у батькові волошкові очі.
Ні холодна осіння мряка, ні важкі валізи не заважали Петрові мріяти. На горизонті височіла рідна дев’ятиповерхівка, він вдивлявся у вікна, але там були лише горщики з квітами на підвіконні. Раптом Петро побачив, як промайнула тінь. “Кохана дружина”, — подумав він із приємністю і прискорив кроки.
За мить він був біля дверей квартири. Натиснув кнопку дзвінка — і ось перед ним Уляна. Висока струнка, із глибоко посадженими очима. Вона була одягнена у шовковий короткий халатик і домашні капці. Як завжди з макіяжем і розмальованими довгими нігтями.
Уляна вважала, що в першу чергу варто приділяти увагу собі, а тоді вже чоловіку і дитині. Хоч інколи їх сім’я стpaждала від переїдання напівфабрикатів і безладу у квартирі, але жінку це цікавило найменше. Чоловіку вона ще перед весіллям оголосила:
— Куховарити я не вмію, тому якщо хочеш бути зі мною, мусиш прийняти це як належне.
І Петро все одно запропонував їй шлюб. Половину його зарплати дружина витрачала на різноманітну косметику, креми й таке інше. Але він сам її вибрав, тут були і свої переваги. Коли вони йшли під ручку вулицею, усі чоловіки звертали увагу на його ефектну дружину. Це дуже тішило Петра, він у повному розумінні слова здмухував з неї пилинки. Друзі вже звикли до їх своєрідних стосунків, але єдиний, хто не міг звикнути до надмірної уваги, це була сама Уляна. Їй подобалося керувати Петром, але водночас вона хотіла, щоб він, як справжній чоловік, гримнув кyлаком по столі і сказав:
— Буде по-моєму, і крапка!
Не такий був у нього характер, а ось у сусіда із першого під’їзду — такий. Це був колишній Улянин однокласник. Як тільки молода сім’я вселилася у будинок, він допомагав їм переносити речі. Відтак інколи заходив на каву.
Складно жилося молодому подружжю, грошей не вистачало, щоденні суперечки зводили з розуму і чоловіка, і дружину. Коли батьки галасували, маленька донечка починала голосно репетувати, тільки таким чином вона могла зупинити непорозуміння у хаті.
Уляна, Петро та її однокласник сиділи якось ввечері на кухні і випивали. Дружина була у тому ж коротенькому халатику і капцях, роздивлялася свій новий манікюр, а чоловіки говорили про важливі речі. Сусід запропонував Петрові роботу у Москві.
— Тільки таким чином ти зможеш зберегти сім’ю, — він розповів, що знову чув через двері, як чоловік з жінкою не могли порозумітися через брак грошей.
Відтак Петро зважився і поїхав на рік у столицю Росії з єдиною метою: довести Уляні, що він справжній чоловік і може забезпечити свою дружину і дитину усім необхідним.
Тепер він повертався додому із повними кишенями грошей та єдиною мрією — більше ніколи нікуди не виїжджати. Він oбiйняв дружину, чмокнув у щоку і відчув, що вона поводиться холодно.
Зайшов у кімнату, кинув сумку в куток і плюхнувся на диван. Уляна сіла навпроти у м’яке крісло.
— Яка у мене гарна дружина, — не встиг закінчити свою думку він, як Уляна заговорила до нього твердим тоном:
— Я покохала іншого і йду жити до нього, вибач, нічого вже не вдієш.
Він не знав що відповісти. Мовчки дістав гроші із кишені і кинув на підлогу:
— Забирай, вони мені вже не потрібні! Не треба нікуди йти, залишайтесь тут. Ліпше я піду…
Він підійшов до маленької дворічної донечки, яка досі не розуміла, що відбувається. Дістав із дорожньої сумки великого рожевого зайця і oбiйняв їх обох.
— Хай щастить, — такими були останні слова зрадженого чоловіка.
Уляна одразу зателефонувала коханцю. Уже за п’ять хвилин вона посміхалася на кухні своєму однокласнику.
Наступного дня вона подала документи на розлучення. Чоловік усе ще мав надію зберегти сім’ю, тому їм присудили випробувальний термін — три місяці.
Щодня чоловік випивав і вмовляв дружину повернутися. Другий тим часом втратив роботу і перед закоханими зрадниками гостро постала проблема браку коштів.
Уляна вже не раз “отримувала” за нарікання. Вона почала порівнювати теперішнього чоловіка із колишнім і знаходити переваги у минулому житті. Донька взагалі не мала уваги від нового батька — він відганяв її від себе, як собаченя.
Так склалися обставини, що другий чоловік-однокласник поїхав у ту ж саму фірму в Москві, де працював чоловік Уляни. Відтак до щоденних дзвінків чоловіка приєдналися і дзвінки коханця. Він полюбляв згадувати її невірність чоловіку:
— Той, хто зpaдив раз у житті, не посopoмиться зpaдити ще раз. Дивись, щоб коли я повернуся, ти мене не зустріла так само, як свого Петра, бо не знаю, що тобі зроблю.
У такому становищі Уляна жила два місяці і вирішила повернутися до законного чоловіка.
Коли другий повернувся із заробітків, у місті не було ні Уляни, ні Петра. Вони поїхали відпочивати у Єгипет, а на призначене cудове засідання не з’явилися, їх poзлучення визнали недійсним.
За матеріалами – Українське Слово.
автор – Тетяна ЧИРВА
Фото – ілюстративне.
За матеріалами.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
