Важливий день.
— Лілю, що знову сталося? — здивовано поцікавився Микита у своєї дружини. Дівчина була явно чимось засмучена, не розмовляла і мило дулася.
— Нічого, — коротко відповіла вона і знову замовкла.
«Так, — подумав про себе хлопець, — напевно, я в чомусь провинився. Переходимо до плану «Б». — І вголос промовив:
— Піду я трішки попрацюю, через пів годинки прийду, поговоримо.
Ліля фиркнула і потягнулася до телефону. Їй терміново потрібно було обговорити дану ситуацію з подругою. Та зможе дати добру пораду і за щасливим збігом обставин, вона зараз в мережі.
— Олесю, ти маєш час поспілкуватися?
— Звісно! Щось трапилося?
— Уявляєш, Микита забув про нашу річницю! Як він міг? Чи цей день для нього абсолютно нічого не значить?
— Подруго, ти себе накручуєш. Чоловіки вони всі такі. Для них запам’ятати дату — ціле випробування. Будь мудрішою!
— В якому розумінні — мудрішою?
— В прямому. Тобі потрібно за пару тижнів до важливої події ненав’язливо йому про неї нагадати.
— Наприклад?
— Ну, сіла б переглянути відео з весілля. І Микиту б з собою покликала. Сказала б йому щось на кшталт: «А пам’ятаєш, яка гарна погода була в цей день? В цьому році серпень зовсім не радує. І у нього б шестерня в голові запрацювала.
— Слухай, та це ж геніально! Обожнюю тебе! Шкода, що ми не можемо зустрітися в реальності. Я була б щаслива мати можливість поговорити з тобою у будь-який час!
— Між нами дуже велика відстань, подруго. Нічого не вдієш. До речі, а ти впевнена, що твій чоловік забув про ваше свято? Може, він готує сюрприз, а ти навіть не здогадуєшся?
— Думаєш? Сумніваюся.
— А ти не сумнівайся, просто йди і поклич його пити чай. Він же напевно кудись пішов, щоб зайвий раз тебе не дратувати?
— Ти права. Спасибі тобі за допомогу! Я рада, що у мене є така чудова подруга, як ти!
«Рада вона, — бурмотів Микита, закриваючи вкладку в браузері. — І замість того, щоб прямо сказати:
«Коханий, ти нічого не забув?» — вона відразу ображається, надуває губи і не розмовляє. Але ж я просто дати переплутав! Думав тринадцятого, а виявилося одинадцятого! Добре, що хоч подарунок заздалегідь купив».
— Микито, чай пити будеш? Я там тортик приготувала, твій улюблений, — Ліля із загадковою усмішкою дивилася на свого чоловіка. Адже й справді, нічого страшного не сталося.
— Звичайно, кошенятко моє. Зараз документи відправлю і прибіжу. Обожнюю твої тортики. — Сказав Микита, а сам швидко підтвердив термінову доставку квітів за їхньою адресою. Кур’єр обіцяв бути через п’ятнадцять хвилин.
Пролунав довгоочікуваний дзвінок у двері. Хлопець підскочив, сказав розгубленій дружині, що відчинить сам і рвонув в передпокій. Ліля тільки знизала плечима.
Вже за хвилину Микита урочисто заніс букет у вітальню, де вони насолоджувалися кондитерським витвором мистецтва. Вручив коханій дружині квіти і побіг назад, щоб принести величезного плюшевого ведмедя, який тримав коробочку з ювелірним виробом.
— Моя дорога дружинонько! Я від щирого серця вітаю тебе з першою річницею нашого весілля!
Ліля була зворушена до сліз. Їй навіть стало соромно за свої нарікання, які вона виказувала подрузі.
Мир в родині був збережений. А все завдяки тому, що Микита вчасно збагнув створити сторінку, яку вів від імені дівчини. Все заради того, що б знати, що турбує його кохану жінку.
Фото ілюстративне.