fbpx

Уже дев’ять місяців, як я з дітьми у Німеччині. Їхала сюди до тітки і вона мене і житлом і роботою одразу забезпечила – доглядаю стареньку сусідку її. І так на чужині не солодко. а тут ще й мама моя з дому телефонує і дуже незадоволена тим, що я їй не допомагаю

Уже дев’ять місяців, як я з дітьми у Німеччині. Їхала сюди до тітки і вона мене і житлом і роботою одразу забезпечила – доглядаю стареньку сусідку її. І так на чужині не солодко. а тут ще й мама моя з дому телефонує і дуже незадоволена тим, що я їй не допомагаю.

Їхати за кордон я не збиралась. Живемо ми на Закарпатті, тож от прямо нагальної потреби в цьому не було. Проте, коли однієї ночі прилетіло і в наше місто, я усвідомила, що стопроцентово безпечного місця у нашій країні доки є такий сусід – немає.

Того дня мама сама зібрала мої речі, домовилась із сусідом і він вивіз нас до кордону. я не їхала у невідомість, в німеччині у мене тітка уже двадцять років проживає, до неї ми і попрямували.

Якщо порівнювати з іншими, мені дуже пощастило. приїхала на все готове, мала і де спати. що їсти. тітка зі мною усі потрібні установи обійшла, допомогла з оформленням усіх необхідних документів. Тож жалітись не буду, хоч самі розумієте, чужина, хай і медом помазана, таки є чужина.

Нині діти мої ходять до школи, а я працюю – доглядаю літню сусідку тітки. Зарплатня дуже хороша. тут нічого сказати. Я з дітьми і ще з однією дівчиною із України тепер винаймаю квартиру. Добре що не одна, ми виручаємо одна одну, допомагаємо з дітками, якщо хтось на роботі.

Життя потихеньку входить хай у незвичне, але стабільне русло. Робота дім, школа дітей. І все б нічого, якби не моя мама. Чомусь, вона вирішила, що якщо я працюю і отримую зарплатню, то повинна і їй гроші передавати, адже коли я поїхала, вона залишилась геть одна.

Вона телефонує, запитує. ніби як про дітей, про те, як справи у мене, але навіть не дослухає – починає жалітись на життя а в кінці говорить. що ніколи не могла подумати, що я відмовлюсь їй допомагати на старості років. Мовляв, вона мене виростила сама і з дітьми мені допомагала. а коли я “стала на ноги”, то мама вже і не потрібна зовсім.

Я намагаюсь пояснити. що продукти тут дорогі, говорю. що мушу утримувати дітей. оплачувати житло і комунальні послуги, проте мама відмовляється чути будь-що.

— На все їй треба, лиш на маму немає, – і вимикає звязок.

Уже почала була відкладати по кілька євро мамі все ж передати, проте подруга з якою ми живемо разом мене відраджує. Каже, що колись от так чоловіку гроші передала і тепер той гори верне, у них до розлучення доходить, адже він не вірить, що більше вона передавати не може.

Що ж мені робити?

24,12,2022

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page