fbpx

Уже так я перед невісткою своєю почала танцювати, так старалась не втручатись, та так годила, що вже й по хаті своїй ходила навшпиньки .Думала, що буду нарешті їй мамою і житимемо ми в мирі і злагоді, однак діставала лиш зневажливі погляди, та повчання. А потім почалось таке, що й розповісти сором

Уже так я перед невісткою своєю почала танцювати, так старалась не втручатись, та так годила, що вже й по хаті своїй ходила навшпиньки .Думала, що буду нарешті їй мамою і житимемо ми в мирі і злагоді, однак діставала лиш зневажливі погляди, та повчання. А потім почалось таке, що й розповісти сором.

Натерпілась я свого часу від свекрухи, наїлась життя в невістках та так, що зареклась такою бути для жінки свого сина. Я часто бачила свого чоловіка після розлучення, перед моїми очима були наслідки сильної любові матері. Спочатку, Вадим втратив родину, потім жагу до звершень, бо мама йому світ затулила, а згодом і сенс життя. За десять років його уже й не стало, оковита його забрала.

Маючи такий приклад перед очима і сама ставши свекрухою, я максимально дистанціювалась від молодої родини. Одразу виділила їм у холодильнику полицю окрему, віддала найбільшу кімнату, закрила очі і вуха.

І почалось таке, чого очікувати я не могла зовсім. У пралці випрані невісткою речі могли стояти і день і три. Одного разу я таки не витримала і вийняла все, що там було, провітрювала квартиру довго, а речі і вивішувати не стала, бо ж там лиш викинути можна було все.

— А нащо ви моє прання витягли з пралки. – з неприхованою неприязню запитує невістка, – То я замочила, мала прати. Чого ви лізли?

Потім, холодильник. Сир міг зацвісти, а молоко розмножилось десятьма пакетами недопитими і смердючими. Викину, так знову не те зробила, бо ж невістка мала щось пекти, а тепер не має із чого.

Каструлі скінчились, бо в одній каша зацвіла в іншій суп росте мохами а там салати по ложці, а чи борщі давні для предків лежать. Якщо берусь усе те вимити, так син, а чи невістка одразу пирхають, бо ж я уже й в каструлі їм лізу і жити не даю.

Я мовчала. Списувала на молодість, на недосвідченість, на незграбність і ще на тисячу виправдань мною ж намальованих. Але, все частіше стало звучати оте зверхнє: ” А нащо ви зробили, а чого ви тут поставили, а якого милого ви лізли”. Потім уже й голос у невістки став неконтрольованим.

— То вона так говорить, – знизував син плечима, коли я запитувала чому він дозволяє дружині волати на матір.

Зрештою, коли у мене на гостині була сестра і невістка зайшовши на кухню у мене запитала, яке я мала право у дім гостей кликати, бо ж вона з роботи і хоче відпочити, а ми тут сидимо, сестра в мене запитала а чого то я дозволяю таку поведінку:

— Така зневага і зверхність. Ти це дозволяєш? Вони лиш три роки живуть, а що буде, коли діти підуть? Ти мовчиш, то й на голову скоро сядуть. Не розумієш – у твоєму домі тобою ж і керують, Сестро, а що буде далі?

Знаєте, я себе якось до того заспокоювала, виправдовувала невістку і сина, а тут, коли зі сторони сказали, я раптом зрозуміла, як усе виглядає насправді.

Наступного дня, коли  у ванній знову було волосся невістки, а на кухні брудний посуд я вперше попросила невістку прибрати за собою. Потім покликала її до прибирання, а коли отримала відмову, то сказала, що молоді мусять дати мені 500 гривень на те, аби я прибирання замовила, раз самі не хочуть.

Я викинула прострочені продукти із полиці сина і невістки і попросила не засмічувати холодильник. Я вийняла речі з пралки одразу після прання  занесла в кімнату до невістки, аби вона не чекала запаху, а вивісила все і одразу.

І знаєте, уже за пів року молода сім’я від мене з’їхала бо я нестерпна свекруха. Виявляється, я ні жити, ні дихати молодій сім’ї не даю і від мене лиш втекти і то якнайдалі.

Ми пили чай із сестрою на кухні в моїй чистій і світлій і просторій квартирі. Я зловила себе на думці, що посміхаюсь і що у голові мені приємні плани і світлі думки, а не вічне невдоволення і клопоти. Око радує обстановка, не чіпляється воно за щось недбало залишене, або покинуте. Я не переймалась, що хтось зайде, а в мене таке робиться.

І якщо я погана свекруха, то хай так і буде, як виявилось, інколи то єдиний вихід і є виправдано повністю.

Ну хіба ж ні?

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page