Я вже більше десяти років працюю в Італії. Мала колись постійну роботу, але після того, як бабусі яку я доглядала не стало – стрибаю з місця на місце від одних випадкових заробітків до інших. Інколи підміняю наших дівчат, які їздять додому у відпустку.
Так власне мене і Марійка знайшла. Через знайому запропонувала підмінити мене на час великодніх свят. Вона цьогоріч уперше за п’ять років їхала додому до дітей. Я прийшла, поглянула. Потрібно бути компаньйонкою старенькій, але досить таки жвавій бабусі. Основним критерієм було ідеальне знаття мов і вміння слухати, адже у жінки там якийсь розлад починався тож і говорила без угаву.
Робота прекрасна і я погодилась, адже, якщо вже геть чесно, то й варіантів інших не мала. Та й 900 євро зайвими не бувають, мені ж ще й за квартиру тут платити і сину в Україну передати перед Великоднем щось потрібно було.
Перше, що я зробила на новому місці – генеральне прибирання. Такого безладу я вже багато років не бачила. Марійка геть не переймалась порядком. Коли донька господині побачила результати моєї праці – щиро здивувалась і намагалась заплатити. Я відмовилась, так і сказала:
— Чому маю брати гроші за те, що входить в мої обов’язки.
Сеньйора Анна пояснила, що для цього вони наймають окрему людину, яка приходить двічі на тиждень. Тепер уже я щиро здивувалась: Як маючи у домі робітницю можна наймати ще одну, але не мати порядку?
Я людина ерудована і маю дві вищі освіти. Тож з сеньйорою Ліною мені було вельми цікаво спілкуватись. Вона людина начитана і те, що інші сприймають за відхилення для мене великий плюс. За роки роботи я вже й забула, як то – спілкуватись з розумною людиною. Ми з нею і книги обговорюємо і ситуацію в світі. І про оперу можна поспілкуватись і про балет. Заголом ми з сеньйорою Ліною щиро потоваришували. Навіть їсти разом готували.
Одного дня сеньйора Анна прийшла до мене з пропозицією про постійну роботу. Мовляв, за короткий період моєї роботи вона зрозуміла, що Марійка у них випадкова людина, яка не виконує і половини тієї роботи, що роблю я. Мені було вельми приємно це чути, та й робота – мрія. То ж я і погодилась. Ну кому зайві ті 900 євро?
Як я зрозуміла, Марійку Анна повідомила про своє рішення телефоном, коли та була ще вдома.
В четвер після обіду, як завше, мала вихідний. Вирішила сходити в парк і відпочити, поспілкуватись з подругами. Але повернулась в сльозах. Усі наші Українки мені там таке влаштували… І чому? Через роботу? Кожна мене винною вважає, але я не розумію, де і в чому саме моя вина?
Усі кажуть, що я підставила аж двох жінок, які через мене втратили постійну роботи, вчинила не гідно. Але коли і де? Тобто я повинна була сидіти у брудному домі і відмовчуватись, коли до мене говорили? Дуже вже мені образливо. Щиро не розумію в чому справа.
Марина К.
Передрук заборонено.
Головна картинка – pexels.
