Теща завжди поводилася нормально, коли опинялася поруч зі мною. Не виявляла особливої привітності, але й ворожості я теж не бачив. Проста собі жінка. Ми завжди обмінювалися вітаннями на свята.
Із дружиною у нас були добрі стосунки. Принаймні так мені здавалося. Нам завжди було про що поговорити. Ми підтримували одне одного у всьому. Так, з’ясовували стосунки періодично. Незадовго до розлучення стали віддалятися. Мені доводилося багато працювати, а коли людина втомлюється, у неї не вистачає сил, щоб спілкуватися. Іноді я приходив увечері і одразу ж лягав спати, навіть не вечеряв.
В один із таких днів я не зміг потрапити додому. Ключ просто не підійшов до дверей. Дружина не відчинила, коли я натиснув на дзвінок. Спробував додзвонитися телефоном. Вона відповіла та повідомила, що я тут більше не живу. Мовляв, мама їй все про мене розповіла. Я почув, що завтра виставлять мої речі біля дверей. Дружина веліла більше ніколи не дзвонити їй.
Я не розумію, що зробив, і досі. Чому таке ставлення? Що такого могла розповісти про мене теща? Я нічого поганого не робив, ніколи не зраджував своїй дружини. Та й інших гріхів не можу згадати. Я звичайний нудний хлопець, сім’я та робота – це все, що мені було важливо. А тут так повернулося.
Я подзвонив приятелю дитинства і попросив, щоб він пустив мене на якийсь час. Він погодився. Я дуже вдячний йому. Намагався додзвонитись до тещі, але вона не відповідала. Тоді я поїхав до неї, маючи намір поговорити. Але вона не відчинила двері.
Справи на роботі не ладналися. Я взяв неоплачувану відпустку, щоб мене не звільнили, адже думати про роботу сил не було.
Вартував дружину, через тиждень вдалося з нею поговорити. Я спитав, що сталося, зажадав пояснень. Але вона лише повторила те, що я вже чув:
— Мама все мені про тебе розповіла, бачити тебе не можу! – і в сльози.
Але я не розумію, що таке вона могла сказати. Моє сумління абсолютно чисте. Тоді дружина сказала, що мама бачила мене з жінкою якоюсь десь. Мовляв, вона все бачила на власні очі.
Поїхав на розмову до тещі. а та видала:
— П’ять років дітей не маєте, а я хочу онуків і щастя донці. От і зробила так, що у неї було майбутнє і сім’я повноцінна.
Дивлюсь отетеріло на ту жінку. Ледь стримав себе. Полетів знову до дружини.
— Як у тебе взагалі совісті вистачило отак приходити? Я подала документи, ми розлучаємося!
Дружина справді подала всі документи на розлучення. Я повернувся до роботи. У вільний час щосили намагаюся помиритися з дружиною. Навіть думав уже, що вона завела когось, от і повірила так легко в цю історію, їй же так вигідніше. Але не побачив жодного чоловіка. Просто сумна жінка, яка дуже схудла. Розмовляти зі мною не хоче, уникає зустрічей. Але я ще сподіваюся щось виправити.
Але гадки не маю, як вчинити.
Головна картинка – pexels.
