Свекруха вже так мене не хотіла бачити в ролі своєї невістки, що вирішила вже й до батьків моїх вчепитися. Мовляв, якщо хочеш знати, яка буде твоя дружина, то подивися на її матір.
Мама моя аж ніяк не виглядала доглянутою жінкою, бо все життя пропрацювала в торгівлі і у неї були такі ноги з венами, що вона ніколи не ходила у спідниці.
– То все від важкої праці, доню, – казала вона мені, – ти знаєш. Скільки ящиків доводилося вивантажувати? А переважувати… А ті виїзні лотки, теж завантаж і вивантаж, а ревізії.
А коли тато пішов до іншої, то мама взагалі на себе рукою махнула – ні фарбувала волосся, ні одягалася гарно.
– Навіщо? Хто на мене подивиться, – казала вона.
І ось моя свекруха взялася вже й за мою маму, мовляв, поки молодий, то покинь її, вона ж он як за тебе вчепилася.
Матвій матір не дуже слухав, але я побачила, як він уважно дивиться на мою маму: ходить перевальцем, за модою не слідкує, лиш навколо нас криває аби догодити.
– Чому ти так на маму дивився?, – спитала я його.
– У неї було важке життя.
– Так, бо не було нікого, хто б взявся їй допомагати, – підтвердила я.
Ось так я й зрозуміла, що свекруха вже й маму мою приплела.
А, коли мамі було п’ятдесят п’ять, то вже свекруха сама не змовчала:
– Вам п’ятдесят п’ять? Свахо, та ви на шістдесят п’ять виглядаєте. Матвію, ти чуєш, скільки твоїй тещі років? Оце й твоя жінка так виглядатиме.
Мама стояла ні в сих, ні в тих. Вона два дні тільки все варила аби гостей вразити, а ще прибирала, то вона й стомилася. Але таке казати при інших гостях?
Мені було дуже прикро таке чути і я сказала аби ми більше ніколи не звали її на родинні свята, де буде моя мама.
– А чому твою маму звати, а мою ні?, – почав чоловік.
– Бо моя мама таке про твою не каже, хоч і думає. Чи ти думаєш, що мама моя недалека та нічого не розуміє? Просто вона вихована людина.
І ось так ми з чоловіком і поперечилися. Він пішов до своєї мами, а я до своєї.
Для мене моя мама – найкрасивіша у світі була, є і буде. Вона все життя старалася для мене і я постараюся їй віддячити і на наступний день народження ми поїдемо кудись в санаторій, щоб вона змогла відпочити і набратися сил.
Якщо чоловік щось зрозуміє та перепросить, то я вернуся, але як він буде гнути й далі свою лінію, то хай собі з мамою своєї й живе. Так буде навіть правильно.
А ви як вважаєте?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
