Вадим пішов. Ні, не так. Це я змусила його піти.
Краще зараз, ніж потім – через п’ять або десять років. Потім буде болючіше.
Я вважала, що все зробила правильно. Навіщо Вадиму підстаркувата нудна дружина, яка навіть дитину не змогла йому подарувати. Я старша за нього на – страшно подумати! – вісім з половиною років. І ось мені вже без п’яти сорок. Дітей немає, а струнка фігура і привабливе обличчя вимагають все більше і більше зусиль.
Я не маю права псувати Вадиму життя. Він може зустріти дівчину набагато молодшу за себе, яка ощасливить його парочкою карапузів. І схоже, що така вже є.
Вчора близька приятелька, вона ж колега Вадима, дала зрозуміти, що мій чоловік захопився молоденькою співробітницею з сусіднього відділу.
Це було останньою краплею. Коли Вадим повернувся з роботи, я навіть не дала йому роздягнутися і вивалила на нього все, що накипіло. Змовчала тільки про співробітницю.
– Не можу так більше. Мучуся сама і мучу тебе. Іди зараз.
Вадим тільки глянув на мене мовчки, вийшов і спокійно зачинив за собою двері. Я залишилась одна. На все життя. Так мені і треба. Але я звикну. Я впораюсь. Він би все одно пішов рано чи пізно. В мої сорок п’ять чи п’ятдесят. Значить, я просто підстрахувалась. Яка молодець! І як же мені гірко…
Почувся звук ключа, що перевертався в дверях . Я вирішила, що чоловік повернувся за речами, і вийшла в передпокій. Біля дверей стояв Вадим. З квітами.
– Я хочу вибачитися перед тобою.
В горлі у мене стояв клубок, і я відповіла хрипко:
– За що?
– За те, що мало приділяв тобі уваги останнім часом. За те, що не помічав твого стану. Що ти накрутила собі всю цю нісенітницю. Прости мене.
Сльози текли струмками по моїх щоках, підборіддя тремтіло.
– Вірка сказала, що у тебе молода любаска.
– Що? – Вадим схопив мене за плечі і заглянув в очі, – так, ну, тепер все зрозуміло!
Я знала, що так буде краще…
– А мені нічого не зрозуміло!
– Дорога, Вірка – підла істота! У ній тільки й доброго, що вона познайомила мене з тобою. Деякий час назад у нас з’явилася вакансія начальника відділу. Підходящих кандидатів було двоє – я і Вірка. І ось днями стало відомо, що керівництво обрало мене, а сьогодні вийшов наказ про призначення. Ти б бачила, як вона бісилася. Ось і вирішила помститися, зробивши таку підлість.
Я фізично відчувала, як з мене спадає напруга. Коліна підгиналися, і я б точно впала, якщо б мене не підтримував Вадим.
– А тепер збирайся! Я запрошую свою кохану дружину в ресторан відсвяткувати моє підвищення.
– У мене є пропозиція трохи краща, – я обняла чоловіка і прошепотіла йому на вухо, – що якщо ми залишимося вдома і разом приготуємо вечерю?
– Я не проти, – відповів він, підхоплюючи мене на руки і прямуючи в спальню.
Через дев’ять місяців на світ з’явилася наша донечка.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
