fbpx
Історії з життя
Вчора пекла пиріг. Дістала основу з духовки, виклала все, що треба, засунула пиріг назад, пішла. Через 10 хвилин приходжу, відкриваю духовку і зависаю. Пирога немає. Одна вдома!

Обережно закриваю духовку. Відкриваю знову. Немає.

Згадую всі ознаки різноманітних розладів, які мені відомі. Потім на автоматі приходить: “чортику-чортику, пограй і назад віддай. Тітці дуже треба”. Про всяк випадок йду з кухні, ну, щоб не заважати… Приходжу назад, відкриваю духовку – НЕМАЄ!

Навіщось йду до дзеркала. Начебто, зовнішніх змін ніяких. Набираю – особливості епохи – в гуглі: “з духовки пропав пиріг”. Розумію, що роблю щось не те. Щипнула себе за руку – реакція є. Сказала собі: “Світлано! Ти доросла, розумна жінка! Ну, куди він міг подітися?!”.

Подумалося про сусідів, затьмарених запахом свіжої випічки. Балкон відкритий. Вийшла, подивилася. Ні ніяк не залізти.

Іду назад на кухню, з повним розладом самосприйняття. Чомусь пригадуються “Секретні матеріали”. Уявляю інопланетян, що жадібно жують мій пиріг в своїй тарілці і починаю і відчайдушно реготати…

Випиваю склянку води. Відкриваю посудомийку, щоб поставити порожню склянку. Звідти здивовано витріщається мій пиріг… Дверцята ж поруч…

А мені у відпустку пора, ага…

Взято з Мережі.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page
facebook