Обережно закриваю духовку. Відкриваю знову. Немає.
Згадую всі ознаки різноманітних розладів, які мені відомі. Потім на автоматі приходить: “чортику-чортику, пограй і назад віддай. Тітці дуже треба”. Про всяк випадок йду з кухні, ну, щоб не заважати… Приходжу назад, відкриваю духовку – НЕМАЄ!
Навіщось йду до дзеркала. Начебто, зовнішніх змін ніяких. Набираю – особливості епохи – в гуглі: “з духовки пропав пиріг”. Розумію, що роблю щось не те. Щипнула себе за руку – реакція є. Сказала собі: “Світлано! Ти доросла, розумна жінка! Ну, куди він міг подітися?!”.
Подумалося про сусідів, затьмарених запахом свіжої випічки. Балкон відкритий. Вийшла, подивилася. Ні ніяк не залізти.
Іду назад на кухню, з повним розладом самосприйняття. Чомусь пригадуються “Секретні матеріали”. Уявляю інопланетян, що жадібно жують мій пиріг в своїй тарілці і починаю і відчайдушно реготати…
Випиваю склянку води. Відкриваю посудомийку, щоб поставити порожню склянку. Звідти здивовано витріщається мій пиріг… Дверцята ж поруч…
А мені у відпустку пора, ага…
Взято з Мережі.
Фото ілюстративне.
