Одна дівчина, Соня, вибирала в салоні весільну сукню, металася між відкритими плечима, відритою спиною і он тим, з круживами.
Тут їй приходить есемеска від нареченого. Зміст такий: Прощавай. Вже не треба.
Думала розігрує… Подзвонила.
Він довго мимрив про згасле багаття і покрите попелом вугілля, але з’ясувалося, що тут згасло, тому що розгорілося в іншому місці. Словом, речі свої забрав, прости і забудь. І телефон відключив.
Весь салон слухав мильну оперу, насторочивши вуха. Якась неприємна наречена з розряду «останній шанс», яка прийшла з купою кудкудакаючих родичок, глянула поблажливо і сказала:
– Раз вам ця сукня вже ні до чого, ось це – з відкритою спиною, плечима і кружевом, то я його забираю!
– Ще чого! – сказала дівчина Соня. – Вам до нього не дохуднути ніколи. Беру без примірки. І не упаковуйте, відразу одягну.
І одягла, і пішла, виблискуючи чарівною спиною і плечима і підмітаючи тротуари пишною мереживною спідницею. І стала причиною кількох невеликих зіткнень на дорозі.
А потім Сергій А. пояснював друзям, чому так поспішно одружився: «Для чого, мовляв, тягнути?! Футболка то у нареченої вже було … »
Автор: Hаталiя Bолнiстая.
Фото – ілюстративне, з відкритих джерел.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
