– Ой, дівчатка! Стільки планів на вихідні і коли тільки все встигнути, – торохтіла Уляна, не звертаючи на своїх подружок ніякої уваги. – Ілля орендував милий, затишний будиночок за містом з великою терасою і басейном. Хлопчикам піде на користь свіже повітря і активні ігри.
– А мій – купив квитки в театр! – похвалилася Маргарита. – Підемо на якусь нову прем’єру.
– А від мене пішли чоловік і доymка, – спокійним, майже байдужим тоном сказала Світлана. – Тепер я одна і планів у мене ніяких немає.
– Як пішли? – першою вирішила заговорити Уляна. – Зовсім?
– Зовсім! – по складах вимовила Світлана.
– Ти, напевно, нас розігруєш? – ніяк не могла повірити Маргарита. – У вас же така дружна сім’я була. Максим пилинки з тебе здував, а Варя без тебе і дня не могла.
– Не могла! – крижаний тон Світлани вже розхвилював подруг.
– Що ти як папуга за нами повторюєш? – розсердилася Уляна. – Розкажи краще, що сталося?
Світлана намагалася тримати себе в руках і не проявляти емоцій, але залишатися байдужою, як кам’яна брила, вона довго не могла. Жінка розридалася.
Подруги переглянулись і не знали, що робити. В такому стані Світлану вони бачили вперше.
– Вибачте мене, – Світлана намагалася привести себе в порядок. – Я не дозволяла своїм почуттям проявляти себе, але не стрималася. Ви такі щасливі і я не хочу затьмарювати вашу радість.
– Що за церемонії? – обурилася Маргарита. – Розповідай вже, нарешті, що сталося?
– А сталося те, чого я завжди боялася, – схлипуючи, сказала Світлана. – Максим пішов до іншої.
– Нічого собі! – сплеснула руками Уляна. – І як тільки посмів.
– Ну, а Варя? – поцікавилася Маргарита. – Як вона могла покинути матір?
– Максим уже давно познайомив її зі своєю… – Світлана знову почала схлипувати. – А та, в свою чергу накупила їй купу подарунків.
– Божевілля якесь! – Уляна відмовлялася вірити в те, що відбувається. – І нехай живе з батьком і мачухою, раз їй хочеться!
– Ага! – підтримала Маргарита. – Ще прибіжить до тебе, коли мачуха покаже своє справжнє обличчя.
– Ось ось!
– Ох, дівчатка! – Світлана обняла подруг і по черзі поцілувала в щоки. – Добре, що ви у мене є!
– Усе! Витри сльози, – наказала Уляна. – Варка, вона примхлива дівчина, як і багато підлітків, але вона любить тебе і рано чи пізно одумається і повернеться. А Максим твій – не заслуговує прощення і тобі краще скоріше забути про нього.
Подруги більше намагалися не заговорювати про чоловіка і донку Світлани, хоча їх ніяк не міг залишити байдужими такий фінал сімейного життя Світлани.
Того ж вечора Світлана отримала СМС від доньки. «Мамо, пробач мені. Я дуже сильно тебе люблю і скоро буду вдома!».
Татусині історії.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
