Вперше я вийшла заміж за свого однокласника. Тоді мені тільки-но виповнилося вісімнадцять років. Ми з ним зустрічались ще у школі, а коли закінчили і пішли на перший курс – він мені зробив пропозицію, а я погодилась.
Батьки не були в захваті від такого нашого рішення, оскільки справедливо не чекали нічого хорошого від шлюбу в такому ранньому віці. Але поступово мої батьки таки змирилися та благословили нашу сім’ю, обіцяли усіляко допомагати нам, а от мама Антона була проти і не мовчала ніколи.
Моя свекруха влаштувала серйозну сцену, а потім взагалі заявила, що не прийде на це весілля. Ми ж весілля і не робили скромно розписалися, а відзначати запросили лише найближчих. Після весілля оселилися у домі моїх батьків.
Ми з чоловіком навчались, але сидіти на шиї у батьків ні він ні я не збирались. тому швидко знайшли для себе підробіток. Звісно, багато ми заробити не могли, але на елементарні потреби до батьків з простягнутою рукою ніколи не йшли.
Згодом навіть свекруха стала поводилася спокійніше, запрошувала до себе в гості і навіть вручала подарунки. Тільки мені все одно було якось не по собі. Я розуміла і відчувала, що свекруха мене недолюблює і ніколи не пробачить, що я погодилась вийти заміж за її сина проти її волі.
Остаточно наші з нею відносини розладнались після того, як вона попросила мого чоловіка про термінову допомогу. а коли той до неї прийшов, там була її подруга з донькою. Відбулось. щось на кшталт сватання-знайомства. Антон розповідав і аж котився зо сміху, проте мені смішно не було, адже я розуміла, що вода і камінь точить. Так власне і сталось.
Мама мого чоловіка зробила все, аби ми врешті таки розлучились. У молодій сім’ї не може бути все ідеально, а вона з найменшого непорозуміння вчасно роздмухувала казна-що. Я усіляко боролась за свою сім’ю, але одного разу навіть мама моя сказала, що виморилась від такого мого “сімейного” життя. Я подала на розлучення, Антон нічого виправляти не збирався і погодився на те, щоб ми розійшлись.
Вдруге я вийшла заміж уже за два роки. Саме влаштувалась на нову роботу де й познайомилась зі своїм другим чоловіком. на відміну від першого – він самодостатній мужчина і в нашому житті і в нашій сім’ї є тільки ми без втручання батьків ні з його, ні з моєї сторони.
А нещодавно до мене вся в сльозах прибігла колишня свекруха. Вона знала про те, що мій чоловік є адвокатом і прийшла за допомогою. Виявилось, що мій колишній одружився вдруге. Друга невістка була старшою від мене і її сина на років п’ятнадцять. Прийшовши у дім вона одразу встановила там свої правила. Свекруха не може і слова мовити, а нині невістка ще й сім’ю свою перевезла у дім свекрухи і тепер моя колишня родичка не має де навіть спати, адже її речі винесли на балкон.
У мого чоловіка вона прийшла просити захисту і допомоги, адже за її словами, більш порядних людей, ніж я і мої батьки, а отже і він повинен бути людиною хорошою.
Пам’ятаючи характер своєї свекрухи, я заборонила чоловіку зв’язуватись із тією родиною. Він порадив їй, куди звернутись і на тому все.
Може я дуже нехороша людина, але колишньої свекрухи мені зовсім не шкода чомусь. Зрештою, свого часу вона зробила все для того, аби опинитись там, де є нині. Хіба ж ні?
03,02,2023
Головна картинка ілюстративна.
